Випишіть у дві колонки дієслова: 1 — особові, 2 — безособові. цю історію хочеться(б) казати(б) найдорожчими словами, що (б) людині в рідкі, неповторні години. хочеться(б) кожне слово помити(б) в українській криниці, де дівчина воду брала (о), і поставити(б) слова чистими , щоб не-забутнє вигравало(б) в них, як сонце на великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи. хотілось би вишити слова, мов червоні квіти на холодних рушниках, і розвішати рушники в кожній хатині, аби хто на них не глянув, з якого боку не зайшов, щоб вони завжди були непорочними, як говорила колись про себе моя скорботна мати. (о. довженко )