Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.
По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
Яскравим прикладом може бути головний герой новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. У будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. Перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.
По-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. Закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.
Прикладом з історії може бути те, як Юда зрадив Ісуса Христа за тридцять срібняків. Ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. Але, звичайно, Юду це не зупинило. Що мало статися, те сталося. І не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання.
Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. Якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.
Объяснение:
1. Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.
Евлія Челебі
2. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
Ліна Костенко
3. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Українське прислів’я
4. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
Іван Огієнко
5. Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація.
Объяснение:
Правду кажи вчасно і невчасно.Нога, що поспішає, неодмінно спіткнетьсяСолома біля вогню лежатиме недовго.Нерідко смішний початок сльозами закінчується.Без рідної матки не солодко дитяткуНе холодно дитині в батьковій свитині.Дурному не нудно й самому.Без солі не смачно. Без хліба не ситно.У червні в коморі пусто, а на полі густо.Хто вранці плаче,той ввечері сміється.Хто рано встас ,тому Бог подає.Хай і смішно,аби затишно.Зробиш спішно-вийде смішно.Буде тому голодно,хто в жнива холодку шукає.Лінивому все ніколиРиба шукає, де глибше, а людина —де краще.Хто влітку холодку шукає,той взимку голодним засинає.У червні вкоморі пусто,ана полі густо.Хто вранціплаче,той ввечері сміється.Зробили спішно,то коли б не вийшло смішно.У лісі вовки виють,а на печі страшно
І тільки той прожив немарно, хто злу ішов наперекір. Берись дружно - не буде сутужно.Добре діло роби сміло.Працюй ударно – дні пройдуть немарно.Дивиться рiдко,та густо бачить.Гірко поробиш - солодко з'їси.Зробиш спішно-вийде смішно