Дівчина в червоному капелюсі”. Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю.
А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність
червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля.
Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у
той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису.
Картину “Дівчина у червоному капелюсі” Мурашко написав у Парижі.
1)Прості-У дитинстві — білий сніг. У юнацтві — чистий сміх. У дитинстві — неділя. У юнацтві — надія (О. Письменков) -односк.
Життя прекрасне навіть і тоді, як ти по горло в крижаній воді (П. Біба).-односк.
За що вмирати ще, як не за Україну?! А хто за неї вмер — відразу вмер за все! (М. Самійленко).-двоскл.
Вічно буде історія вчити, що дорога до правди — крута. У перемоги батьків — не злічити. А поразка — завжди сирота-двоскл.
Складні-Приходить прозріння, сильніше од смерті й любові: лишилася нам Україна в народних піснях та ще в незнищенному, вічному геніїв слові (В. Баранов)
2)В
3)а
4)Люди, бережіть природу!
5)Б
6)Він оговтався!
Объяснение:
