П-Доброго дня,Василь В-доброго дня, Петро П: хочу подякувати тобі, за те, що ти дав мені прочитати таку цікаву книгу з історії нашого краю. Ажде багато чого я дізнався вперше. В: нема за що! Я теж дуже здивувався, коли дізнався, які події відбувались на території нашого краю. Такі події та таких людей ми повинні пам'ятати та розповідати про їх героїчні поступки нащадкам.Бо з часом все забувається П: згоден з тобою. Багато чому нам треба повчитись у цих людей. Бо той, хто знає і пишається історією свого краю може його збагатити.
Так щовесни. Ідуть вони до свого човна, одмикають і веслують до незатоплених горбочків та острівців. Ось перше сухе місце трапилося. Не видно жодного зайця. Проте скоро-таки надибають. Заєць бігає по мокрій латці землі, і вуха в нього теж жалісливо стирчать.Заєць хоче у воду скочити. Весь він напружений, наполоханий, очі великі й опуклі. Батько бере його обома руками, заєць здригається. Вигляд у нього заляканий і безпорадний.А ген ще двоє зайців! Нашорошили вуха, схожі на два вухаті пеньочки. І такі вони насторожені та безпорадні, так вони вражені тим несподіваним багатоводдям.Батько ступає на острівець, зайці товчуться навколо нього.Батько їх ловить і випускає на згірку за селом.94 слова
