Мова-найцінніший скарб людини.З давніх давен наші предки її леліють і передають з покоління в покоління.Як кажуть в народі :"Рідна мова-не полова:її за вітром не розвієш". Хто не знає рідного слова,тому повинно бути соромно.
Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. М. Рильський
Є різні люди, різного культурного рівня і по-різному вони ставляться до мови свого народу. Одні розуміють всю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і дбають про неї, невпинно збагачують свій словник, фразеологію, підвищують мистецтво спілкування. Послухаєш таку людину: мова ллється, як музика, — багата, барвиста, пересипана народними приказками, прислів'ями, дотепами, висвічує й виблискує, немов мерехтливі перли. Є люди і малоосвічені або й зовсім без освіти, але які від природи мають тонке чуття мови. З них бувають талановиті казкарі, оповідачі...
Прислухайтесь, як океан співає — Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. (М. Рильський)
Однак є навіть освічені люди, які не дбають про мову. Говорять неохайно, суржиком, не стежать за чистотою слова. Вони нехтують мовою свого народу. Такі люди не є насправді освіченими і культурними; своїм нешанобливим ставленням до рідної мови вони виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї країни, до своєї мови. Байдужість до минулого, сучасного і майбутнього свого народу. А отже, байдужість і до своїх предків та нащадків. Цим самим ці люди провокують і до себе таку ж байдужість з боку нащадків. Такі люди не є повноцінними громадянами рідної країни, вони не розуміють історичного процесу та недооцінюють величезне значення в ньому мови, без якої цей самий процес був би цілком неможливий.
Нехай в твоїм серці любові не згасне священний вогонь, як вперше промовлене слово на мові народу свого. (В. Сосюра)
Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не висловив любові до рідної мови та своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу бачив невідривно від долі рідної мови.
Вона, як зоря пурпурова, що сяє з небесних висот, і там, де звучить рідна мова, живе український народ. (В. Сосюра)
Українська мова — одна з найрозвиненіших у світі. Вона здобула міжнародне визнання — їй призначені перші місця на світовому конкурсі (одне — з мелодійності, друге — зі співучості). Але до цього наше Слово пройшло терновим шляхом лихоліть і пригноблень. Гнане, принижене і занепащене, воно нарешті підвелося з багнюки, де стояло на колінах, підвелося, щоб заявити у весь голос про своє воскресіння. Воно довело, що не підвладне ані русифікації, ані полонізації, ані мадяризації, що воно — велике Слово великого народу: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!» Не тоне воно у воді та не горить у вогні. Горіли хроніки, храми та святі книги, а Слово вийшло з вогню, як заповіт. Його життя — це не нудотні видіння у послуговуванні для домашнього вжитку, а поклик до вічної боротьби — творчості та діяння.
За такими ознаками ми звикли асоціювати осінь іще з дитинства. Якщо із холодами та листям усе зрозуміло, то стосовно пташок можна посперечатися. Спеціалісти кажуть: відлітати у теплі краї вони починають набагато раніше, влітку. Ті пернаті, чиї «теплі краї» – найдальші, відлітають уже у червні. Дорога далека, пояснюють орнітологи. Саме тому солов'ї не співають у липні – їх у нас уже не знайти. Влітку відлітає більша частина птахів, говорять спеціалісти. /Микола Слюсар, орнітолог Найбільше летить птахів у південно-західному напрямку, близько 70% птахів летить саме туди. Менше 10% летить у південно-східному напрямку, будуть огинати Чорне море сходом/ Солов'ї та різноманітне болотне птаство до весни оселиться на півдні Африки. Погіршення погодніх умов у вересні змушує збиратися в дорогу другу хвилю мігрантів. Вони гуртуються на берегах водойм, де багато їжі та схованок, а потім летять. В цей час ще більше пустіють водойми. Сезон пташиних перельотів триває цілий рік – то до нас, то у вирій. Міграція у теплі краї займає від 180 днів на рік. Восени ж відлітає зовсім незначна кількість птахів. /Микола Слюсар, орнітолог Найпізніше відлітають, це, як правило, на кількасот кілометрів -так звані ближні мігранти, або їх ще називають кочівними видами/ Журавлі, деякі види голубів та синичок залишають свої українські домівки найпізніше. І летять недалеко – у сусідні країни. До нас же в цей час прилітають граки – ті самі, які ми звикли називати воронами. Вони і віщують наближення зими.
Мій улюблений кіт Я завжди хотів мати кота. І нарешті моя мрія збулася — у мене дома з’явився сіамський кіт Мурчик. У нього світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст. Його гнучке видовжене тіло, велика кругла голова, настовбурчені вуса і борідка завжди притягують погляди гостей. Особливо заворожують під час першого знайомства яскраво-голубі Мурчикові очі, колір яких змінюється, коли він злиться або погрожує, зіниці стають то червоними, то зеленими. Вуха у мого кота завжди насторожі, вони уловлюють найменший шурхіт. Мурчик — тварина примхлива. Якщо у нього гарний настрій, він грається, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині їсти зі своєї миски, але якщо настрій у нього поганий, він попереджує про це своєрідним нявканням, і тоді краще його не чіпати. І все ж він дуже добрий кіт і любить своїх господарів. Мені дуже подобається наш кіт Мурчик.
