В нього дивна назва-Пеїни.Місце,де я провела своє шасливе дитинство.Розташоване ,здається,на краю світу.Воно приносило радість і щастя всім,хто насмілювавсь сюди приїхати та порушити священну тишу природи.Пригадую великі соняшники під вікнами.Вни завжди додавали щастя,коли я дивилася в їхні чорні лиця.які були завжди аовернуті до вонця.Фонтан...найкраще та найглибинніше дзеркало мого дитинства.Мені забороняли каламутити в ньому воду і я спускалась до підніжжя гори у річку,якщо хотіла намочити ноги.Той час,який я провела в селі,-це вічний липень мого дитинства,те місце ,де мене ніхто не турбує:я іду,куди хочу і роблю те,що мені подобається...
Серед багатьох моїх подруг найближчою я вважаю Віку. Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Вікою дружимо вже вже три роки!Ми з подругою разом відвідуємо басейн, ходимо гуляти та займатись на тренажерах на спортивному майданчику. Часто ми ходимо в гості одна до одної. Разом ми дивимося кіно або переглядаємо цікаві сторінки в Інтернеті.Навіть, якщо ми порізно сидимо по домівках, ми з Вікою часто переписуємося в Інтернеті або розмовляємо по телефону. Ми пересилаємо одна одній кумедні малюнки або записи улюблених пісень.Моя найкраща подруга на півроку старша від мене. Вона височенька, тоненька. Ії довге волосся має темно-русявий колір, а великі очі — зелений. З Вікою ніколи не буває сумно. Вона повна нових ідей та повсякчас вигадує нові заняття та розваги для нас обох.Також моя подруга належить до таких рідкісних людей, які ніколи не похнюплюють носа. Вона весела та бадьора у будь-який ситуації. І своїм друзям Віка теж не дасть сидіти сумними та похмурими. Якщо у неї чи в мене з'являється якась проблема, Віка відразу прагне її вирішити. Найчастіше їй це вдається напрочуд швидко, а все тому, що вона не втрачає спокою та врівноваженості.Я дуже поважаю Віку за всі гарні риси її характеру. І теж намагаюся бути для неї доброю подругою. Только можна заместь Вики другое имя вставить
В нього дивна назва-Пеїни.Місце,де я провела своє шасливе дитинство.Розташоване ,здається,на краю світу.Воно приносило радість і щастя всім,хто насмілювавсь сюди приїхати та порушити священну тишу природи.Пригадую великі соняшники під вікнами.Вни завжди додавали щастя,коли я дивилася в їхні чорні лиця.які були завжди аовернуті до вонця.Фонтан...найкраще та найглибинніше дзеркало мого дитинства.Мені забороняли каламутити в ньому воду і я спускалась до підніжжя гори у річку,якщо хотіла намочити ноги.Той час,який я провела в селі,-це вічний липень мого дитинства,те місце ,де мене ніхто не турбує:я іду,куди хочу і роблю те,що мені подобається...