Мова- це наша національна ознака,в мові-наша культура,ступінь нашої свідомості. Мова-це форма національного організування, душа кожної національності,її святощі,її найцінніший скарбЗвичайно, не сама по собі мова,а мова як певний орган культури,традиції. Мова- це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі,в певній традиції.Мова-це найясніший вираз нашої психіки,це найперша сторожа нашого психічного"я" І поки живе мова - житиме й народ як національність.
1.Україна незалежна країна. 2.В Україні найродючіші грунти в світі. 3.Я-Українець,тому жіву в Україні. 4.На весь світ славиться Україна своїми народними ремеслами. 5.Україна-могутня держава із славним історичним минулим. 6.Україна найбільша серед країн Европи. 7.Україна межує з Росією,Молдовою,Білоруссю,Польшею,Молдовою та Румуніею. 8.Територія України є 603.700 квадратних кілометрів. 9.Україна омивається Чорним і Азовським морем. 10.Україна мае Карпати і Кримські гори. поблагодари и отметь лутший!Мне ето сейчас очень надо зарание
Казка про чарівну осінь та її трьох синів місяцівЖила-була на світі Осінь. Вересень, Жовтень, Листопад - сини Осені - жили та господарювали окремо. Вирішила мати Осінь відвідати кожного з них, побачити, як вони поживають. Спочатку заглянула в господарство старшого сина Вересня. Там вона побачила свого сина лагідного, веселого, багатого, щедрого. Задоволена матуся вирушила далі в гості до середнього сина. Жовтень зустрів її різнобарвністю кольорів, золоті килими постелив матері під ноги. Але йому ніколи було й поговорити зі старенькою, весь час малює син, усе в роботі. Помандрувала Осінь у гості до Листопада, найменшого сина. А він струшує сердито листя з дерев, лякає пташок. Матуся за це розсердилась на сина, повернулася, стомлена, додому й заснула міцним сном. А коли прийшла її пора, то вона прокинулась і повернулась до рідного краю.
Мова-це форма національного організування, душа кожної національності,її святощі,її найцінніший скарбЗвичайно, не сама по собі мова,а мова як певний орган культури,традиції.
Мова- це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі,в певній традиції.Мова-це найясніший вираз нашої психіки,це найперша сторожа нашого психічного"я"
І поки живе мова - житиме й народ як національність.