Відповідь:
Щоб по-справжньому любити рідний край, його треба добре знати. Це знання не лише підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, воно є своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми й прийдешніми. Земля наших батьків, на якій нам судилося
народитися і жити, яка стала для всіх нас Батьківщиною. Велична і трагічна
історія нашої країни. Здавна численні завойовники приходили на нашу
прекрасну, багату землю, щоб загарбати нас й поневолити український
народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні
і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні
землі рідної землі. Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала
під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі «іскра
вогню», невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи.
Наші землі бачили багато, вони все пам’ятають. Чому ж ми не взмозі
зрозуміти та зберегти нашу історію? Зробити все, щоб болючі уроки історії
були засвоєні та більше не повторювалися. І першим, хто сказав про це на
весь світ, був Тарас Шевченко: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля...
Пояснення:
(Іван Огієнко)
Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.
(Олесь Гончар)
Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
(Василь Сухомлинський)
Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить.
(Олександр Олесь)
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.
(Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)
Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування.