Сьогодні вранці, на підвіконні, знову з'явився букет моїх улюблених троянд. Свіжі, з краплинками роси на пелюстках, вони ніби посміхалися мені. Помаранчевий колір квітів був схожим на яскраве сонце, яке щоранку пробуджувало мене від глибокого сну. Дивно, я навіть не знаю, хто ці квіти приніс.Може сонце?
Скласти розповідь про те, як я допомагаю птахам взимку можна так: Зима - найсуровішапора року для птахів. У цей час вони потерпають не лише від холодів, а й від нестачі їжі. Я дуже люблю свої менших товаришів, тому завжди їм допомагаю. Ми з матусею робимо годівнички з пластикових пляшок. Спочатку ми зрізаємо частину пляшки та підвішуємо її на балкон. Туди щоранку я підсипаю пшоно, а для синичок кладу сало. Голуби, горобці, синички з радістю прилітають до мене в гості. Також ми намагаємось підгодовувати пташок і на вулиці. Птахи - наші сусіди та друзі. То ж давайте піклуватись про них та не залишати їх у скрутні часи!
На мою думку,до людей похилого віку що найменше потрібно ставитись з повагою.Це люди, які прожили значно довше за нас ,В їх житті було багато гірких,сумних моментів,бо більшість з них пережили війну ,голод,переселення.Причому в ті часи вони були ще дітьмиВченими доведено ,що психіка формується саме в дитячому віці,тому бажано ніяких стресів.А під час війни їм прийшлось пережити не найкращі моменти свого життя.Загалом ,я вважаю,що війна -це настрашніше що може бути,і мені боляче коли теперішня молодь дивиться на ветеранів з насмішко .
