ответ:Твір на тему "Кого можна назвати патріотом рідної землі"
Патріотизм — це любов до своєї Батьківщини. В Україні є люди, що заслуговують поваги, що багато зробили для держави, але є й ті, котрі вміють лише ганьбити країну. Я вважаю, що справжній патріот той, у кого дійсно серце болить за рідний край. Це та людина, яка сумує за своєю Батьківщиною навіть тоді, коли знаходиться в кращій країні, аніж її рідна.
По-перше, ніяка держава не зможе замінити Батьківщину. Якщо людина дійсно любить свою країну, то їй буде дуже важко покидати рідний край. Уся природа, краєвиди, місця Батьківщини — найрідніше й найпрекрасніше, що може бути!
Не можу не згадати психологічну новелу Василя Семеновича Стефаника «Камінний хрест». Автор зображує еміграцію за океан галицького селянства на межі дев’ятнадцятого й двадцятого століття, а саме прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади. Василь Стефаник показує невимовну єдність селянина з рідним краєм. Усе життя Іван Дідух працював на своєму невеличкому піщаному пагорбі. У свій клаптик землі чоловік уклав багато здоров’я та сил. Тяжка праця зігнула Івана, наче той пагорб. Усе своє життя цей чоловік поклав на землю. Два роки родина вмовляла його покинути Україну та емігрувати до Канади. І ось нарешті Іван погодився на вмовляння дружини та синів. Вони від’їжджають на чужину. Іван дуже тяжко переживає еміграцію. Сусіди не хотіли відпускати Дідуха: «Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, підірвалася». Слід згадати спів Івана, а також скажений танець з дружиною. То був порив усіх емоцій та переживань головного героя. Іван просив односельчан зберегти камінний хрест та окропити його свяченою водою. Дідух — образ нескінченної туги за рідною землею. Чоловіка не приваблювало чудове закордонне життя, улаштовувало все те, що він мав на своїй Батьківщині.
По-друге, патріотом держави може називатися та людина, котра готова піти на будь-які жертви заради щасливого майбутнього своєї Батьківщини. Не можна ховатися, тікати, здаватися перед труднощами. Потрібно допомагати свої країні.
Яскравим прикладом можуть слугувати сучасні події в Україні. У державі точиться війна, відбулася анексія Криму. Я особисто дуже поважаю тих чоловіків, що зараз мужньо, відважно, сміливо, сильно захищають кордони нашої країни. Ці люди залишили своїх батьків, дітей, друзів, роботу й поїхали в зону АТО заради майбутнього України. На жаль, багато солдатів повертається додому в труні. Матері залишаються без синів, діти без батьків. Ці чоловіки назавжди зостануться героями для нашого суспільства. Вони героїчно захищали український народ.
Отже, ми переконалися, що та людина гідна називатися патріотом України, котра дійсно щиру любить нашу державу, віддає за неї життя. Не можна покидати рідний край, адже тут наші близькі й рідні люди, місця, з якими пов’язано чимало спогадів. Цінуймо нашу Батьківщину!
ответ: одного ранку до нашої хати повернулася мати з осінньої прогулянки, вона тримала повний-повнісінький кошик яблук . Вони пахли материнською любов'ю . Я спробувала один із них, яблука були як мед! Бджоли і джмелі також раділи осінньому дню. Цей твір, розказувала мені мати, яка покинула своє материнське гніздо, вона гарно пам'ятає ті золоті яблука. Тепер, я завжди буду це пам'ятати і цінити. Тепер в осінній день приношу ті медяні, золоті яблучка. Ми з матір'ю в честь материнської любові посадили таке ж саме дерево. У нас велика і дружня сім'я і я впевнена, що ці яблука будуть як мед.
справді святкове, барвисте
вбрання. Вони неначе урочисто
проводжають літо. Яскраво-
жовтий, лимонний, багряний,
вишневий – які тільки кольори не
радують око того, хто йде лісом
восени. А деякі дерева та кущі
довго-довго залишаються просто
зеленими, ніби вони вирішили
подовжити літо та ігнорувати осінь.
Ми з батьками також побували в
осінньому лісі, щоб відпочити,
поспілкуватися з природою, а
також подивитися, чи є вже гриби.
Світило яскраве сонечко.
Здавалося, що сухо, але незадовго
до цього пройшов осінній дощик.
Тому опале листя під ногами
ввібрало всю воду. Я розворушив
його, а воно мокре, як хлющ. У
такий вологому середовищі добре
виростають гриби: маслюки,
опеньки, сироїжки, білі грибки,
лисички, грузді.
Виявилося, що ми приїхали
занадто рано: гриби не встигли ще
проклюнутися після дощу. Проте
ми збирали інші дикі дари
природи: лісові горіхи та яскраво-
червону шипшину. Вона росте в
лісі на галявинках. Взимку ми
будемо пити корисний та смачний
чай з шипшини.
На галявині, де ми відпочивали,
гріло сонце. Але в гущавині вже
було по-осінньому прохолодно.
Вже притихли птахи, поховалися
комашки. Я бачив лише диких ос,
які їли перестиглі гнилі дикі груші,
що валялися в траві. Звідки тільки
взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі
є гніздо.
А ще набридливі павуки заплели
павутиною всі проходи в лісі. Вони
літали на своїх тонких павутинках,
які раз у раз приставали до мого
обличчя.
Скоро підуть затяжні дощі,
оголяться гілки дерев. Тим більше
хочеться зараз насолоджуватися
гарною осінньої погодою та красою
різнобарвного лісу.