Сама писала на русский язык ;) на тему осень)) Наступила осень. Солнце греет ещё почти по-летнему. От богатства цветов аж глаза разбегаются! Зацветают осенние цветы - астры, георгины, а в воздухе аромат роз плывет до сих пор. А затем осень становится грустной. Медленно опадают листья из деревьев, превращаясь в мягкий ковер, что шуршит под ногами. А если вдруг ударит хоть небольшой мороз, большинство деревьев роняют все листья в то же время. К следующей весне птицы улетают в теплые края. Становится холоднее, и поэтому не хочется дождя, а дождик идёт всё чаще и чаще. И ветер становится сильнее. Солнце с каждым днём заходит все раньше, на улице неуютно и холодно. И осень, прощаясь с нами, незаметно переходит в зиму.
Простите что на русском : Текст об осени. Осень-это небо.Небо,затянутое свинцовыми тучками .Небо-стерик,гтовое вот вот подарить нам осенний дождик. Осень-это дожди.Холодные внезапные дожди.Они налетают ровно тогда,когда меньше всего их ожидаешь и так же внезапно исчезают. Осень-это ветер.Ветер,который не такой же и теплый какой был летом в июне месяце он уже холодный ,пронизывающий,он пробирет,кажется,до самых костей,заглядывая в мелкие уголки тела и изгоняя из них тепло.Продувает даже душу,открывая её дождям и грусти. Осень-это краски.Вся палитра от асфальтового серого до ярко - алого.Осень не скупится на цвета !Накрывает мир золотистым покрывалом из разных дерев и радует глаз оранжево-желтым покрывалом листев. В конце концов осень-это красота. Которая дарит нам счастье!
Почалася ця історія близько року тому , в школі. Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилися своїми враженнями про літо , хто куди їздив. У 10 класі , я помітила новенького хлопчика , особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз я дивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. він високий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такий крутий . Але він мене чим , то зачепив .
Мене попросили перенести з бібліотеки книги , стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цією стопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачити могла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, і так вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламала йому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. але дуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу я пішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельним поглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так що б я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , і пішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не було того погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть , чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося . Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Я знову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз . Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купувати додаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його , він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго не було , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багато розмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися. І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже в лікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдарилася рукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і став питати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не було справа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в його очі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я не втрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклав свій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася від нього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йому сподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляється він дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися. Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася.
Ось така моя історія , напевно , звичайна , але мені дуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.
Почалася ця історія близько року тому , в школі.Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилисясвоїми враженнями про літо , хто куди їздив.У 10 класі , я помітила новенького хлопчика ,особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз ядивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. вінвисокий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такийкрутий . Але він мене чим , то зачепив . Мене попросили перенести з бібліотеки книги ,стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цієюстопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачитимогла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, ітак вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламалайому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. аледуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу япішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельнимпоглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так щоб я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , іпішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не булотого погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть ,чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося .Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Язнову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз .Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купуватидодаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його ,він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго небуло , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багаторозмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися.І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже влікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдариласярукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і ставпитати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не булосправа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в йогоочі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я невтрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклавсвій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася віднього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йомусподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляєтьсявін дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися.Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася. Ось така моя історія , напевно , звичайна , але менідуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.
Наступила осень. Солнце греет ещё почти по-летнему. От богатства цветов аж глаза разбегаются! Зацветают осенние цветы - астры, георгины, а в воздухе аромат роз плывет до сих пор. А затем осень становится грустной. Медленно опадают листья из деревьев, превращаясь в мягкий ковер, что шуршит под ногами. А если вдруг ударит хоть небольшой мороз, большинство деревьев роняют все листья в то же время. К следующей весне птицы улетают в теплые края. Становится холоднее, и поэтому не хочется дождя, а дождик идёт всё чаще и чаще. И ветер становится сильнее. Солнце с каждым днём заходит все раньше, на улице неуютно и холодно. И осень, прощаясь с нами, незаметно переходит в зиму.