У мене є справжній друг.Я щаслива що маю найкращого друга.Дійсно дуже рідко зустрічаєш людей ,з якими тобі хочеться бути поряд.По справжньому близька людина та, хто поруч у той момент, коли тобі настільки погано, що жити не хочеться.а вона поряд,вона змушує тебе посміхатися, коли тобі дихати важко від болі.Вона підтримує тебе.Коли ти сам не віриш вже ні в що, а він поруч і кричить тобі, що буде добре, що ви впораєтеся !! Справжній друг це той, кому ви можете зателефонувати в будь-яку годину ночі і не важливо в якому ви стані, він вислухає і дасть пораду!Бережіть саме цю людину.Адже, друг пізнається в біді.Це цінність у наш час - мати друга або друзів, на яких не впливає ні час, ні погода, ні відстань.Тільки справжні друзі можуть зрозуміти, що з тобою щось не так, навіть коли ти посміхаєшся.Недарма кажуть,що вірний друг -друге серц
Щастя - поняття дуже широке. кожен може розуміти його по-різному. в моєму власному сприйнятті, щаслива людина - це така людина, яка кожен день вміє наповнювати важливими і цікавими для неї речами. завдяки цьому, ніколи не жаліється на якісь невдачі. звісно, що сьогодні дуже важко бути цілком щасливим. у повсякденному житті у кожного можуть виникати труднощі, які псують настрій і жагу йти до своїх цілей. але це не повинно зупиняти. що робить щасливою саме мене? складне питання, бо є багато речей, які змушують мене посміхається. по-перше, я маю близьких мені людей, підтримка і присутність яких, дає мені змогу відчувати себе потрібною. також в мене є хобі, улюблена справа. я приділяю їй досить багато часу і це хобі займає велике місце в моєму житті. і це не обтяжує, а навпаки, надає внутрішнього стержню через відчуття того, що я на щось здатна. не буду сперечатися, що інколи, настрій настільки поганий, що майже нічого, що нещодавно змушувало почувати себе щасливою, не є тримати себе в руках. у таких випадках мені є спостереження за красою, яка мене оточує. вона ж повсюди. і в природі, і в людях і в мистецтві. не кожен помічає цю красу через підвищений темп життя в суспільстві. тому, інколи, важливо все-ж-таки натиснути на гальма. навіть якщо не має змоги виїхати на природу, то хоча б просто посидіти коло вікна. навіть дивлячись на вогні сучасного міста з кружкою в руках, можна свій мозок до ладу, аби наступного дня, знову й знову шукати по життю такі речі, які роблять мене радісною. або ж, зберігати такі спогади, які роблять мене щасливою. чи можу я назвати себе щасливою? не знаю. та я знаю, що робить мене такою. тому і далі буду робити все, що в моїх силах, аби справді почуватися щасливою людиною!
синiвський
сiльський
мiсто