Т. Г.Шевченко з’явився у моєму житті, коли я була маленькою. Читала твори великого поета – і все більше переконувалася, що Тарас Григорович Шевченко – незвичайна людина. Його талант, любов до рідного краю, вболівання за долю українського народу, ненависть до гноблення тривожили мою душу. Т. Шевченко став для мене духовним наставником. Я захоплююся його „Кобзарем”, який відкрив переді мною картини минулого кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме завдяки цій книжці я зрозуміла трагедію українського народу з його вічним прагненням до свободи.
Твори поета легко зрозуміти, бо в кожному можна відчути часточку Кобзаревої душі. Затамувавши подих, читала баладу „Причинна”, уявляла, як „ реве та стогне Дніпр широкий…”, місячну буряну ніч, чула крики сичів і бачила змучену чеканнями дівчину. Вона згубила найдорожче у своєму житті – коханого і тепер страждає, втративши сенс життя. Героїня постає перед нами безсилою, тендітною, ніжною істотою, яка залишається одна у всьому світі наодинці зі своїм горем та переживаннями. Уже в цій баладі відчувається фольклорний тип мислення Шевченка, тісний зв'язок з народом. Збурений Дніпро – то символ боротьби поневоленої української нації за свою свободу, символ України. Композитором Данилом Крижанівським створена пісня „Реве та стогне Дніпр широкий…”, яка стала одним із національних гімнів України.
Справжнім шедевром лірики поета справедливо вважають вірш „Садок вишневий коло хати”, який з’явився як результат ностальгії Т.Шевченка за рідним краєм, земляками, піснями. Автор змальовує вимріяну ним гармонію краси і природи, людини і мистецтва, радості життя у взаємній любові. Вишня і соловейко як уособлення української садиби, сім’ї, кохання зачаровує читача. Відчувається непідкупна любов Т.Шевченка до сільської хати, яка є одвічним оберегом великої української родини.
А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз та поїдем по рогіз».Весна багата водою.Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.Весна днем красна.Весна — наші отець і мати: хто не посіє, не буде жати.Проспиш весною — заплачеш зимою.Весна красна квітками, а осінь пирогами.Весна кличе в поле.Весна не зима – не на піч, а в поле збирайся.Весна – наша отець і мати: хто не посіє, не буде збирати.У весняну погоду і смутний веселим буває.У поле вирушай, козаче, вже весна соком плаче.У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості за Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.Март усіх місяців варт.У березні не байдикуватимеш - восени і на зиму до столу матимеш.У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, зверху ллє, знизу мете.Від березневих дощів земля квітне.Березень невірний: то сміється, то плаче.Марцеві хвилі — сім змін на день.Що марець не випече, то цвітень висіче.Квітневий день рік годує.Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.У квітні ластівка день починає, а соловей — кінчає.У березні поскавчи, а в квітні пограй, то не їстимеш коровай.Березневий дощ тішить квітень, а квітневий — людей.Квітень — переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.Квітень – з водою, а травень – з травою.Травень ліси одягає – літа в гості чекає.Май-розмай дощами нагадай.Травневий дощ, як з грибами борщ.У травні пня вбери, то красним буде.Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.Коли теплий і мокрий май, то росте жито, наче гай.Травнева роса краще вівса.
