Український характер. Доброта і співчуття його сильні риси. Українець з усіма вміє підтримувати добрі, теплі взаємени. Йому властива м'яка врівноваженність іспокійна поведінка. Довіряє людям. Найголовніше для нього, гармонія в родині. Почувається дуже не затишно якщо в преміщенні безладдя. Передбачливий. Більше розраховує на завчасну підготовку, аніж на щасливий випадок. Український характер має і слабкі риси. Це не достатність сили волі, перевага емоцій над розумом, невміння підпорядковувати свої інтереси, інтересам загалу.
2. Як він любив цю переджнив'яну і жнив'яну пору, коли після всіх тривог тиха міс терія нив ставала радістю душі (М. Стельмах).
Ставала радістю – дієслово-зв'язка + іменник;3. Ця любов була, мабуть, найголовнішим джерелом його творчості; вона щоразу повертала йому натхнення і нагадувала, в ім'я чого він працює; вона була і сенсом його схвильованості, і суттю мислення (Д. Павличко).
Була джерелом – дієслово-зв'язка + іменник;Була сенсом і суттю – дієслово-зв'язка + іменники;4. Очі його були широко відкриті, в іхній глибині теж летіли білі тіні, а уста — розтулені й ледь-ледь усміхнені (Ю. Мушкетик).
Були відкриті – дієслово-зв'язка + дієприкметник(Були) розтулені, усміхнені – дієслово-зв'язка (опущене) + дієприкметники;5. День був ясний, сонячний, проте холодний (Ю. Мушкетик).
Був ясний, сонячний, холодний – дієслово-зв'язка + прикметники;8. Ми — смертні. Та знайте: народ не вмира! (В. Симоненко).
Є (опущено) смертні – дієслово-зв'язка (опущене) + прикметник;7. Віз наш увесь дерев'яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза (О. Довженко).
Були чумаками – дієслово-зв'язка + іменник;9. Вечір був м'який, теплий, настояний на степових пахощах (О. Гончар).
Був м'який, теплий, настояний – дієслово-зв'язка + прикметники і дієприкметник.
