Доброго дня!Чи не могли б Ви до мені з валізою?-Доброго,так , звісно,а яке ваше місце?-Дякую. Сьоме.-Оце збіг,так я з вами поруч.-Справді,аж дивно.-Може познайомимось,адже нам разом їхати,мене звати Сергій,а вас?-Мене Оленою звуть.А до кого ви їдете?-Я їду додому із навчання,а ви?-Я до подруги нагостину.-Можливо я знаю її,де вона живе?-Так її знають всі вона дуже відома дівчинка в вашому містечку.Звуть її за звичай Мар'яною або дывчинка з золотою косою.-Так так я її знаю,ми в дитинстві часто грали на центральному майданчику.-Мені дуже приемно,а де ви навчаетесь?-Я навчаюсь в політехнічному інституті,але я хочу бути відомим художником.-О як цікаво,і у вас уже є якісь творіння?-Так декілька картин я вже виставляв на виставці.Ой нам треба вже виходити,якщо вам цікаво то за вас до мене на каву і я зможу вам показати мої малюнки.А про мою адресу дізнаетесь у Мар'яни.-Так я неодміно завітаю до вас,вам зручно буде в суботу по обіді.-Я буду чекати зустрічі.Допобачення-Допобачення.
Вставні конструкції (слова, словосполучення і речення) Вставними є такі конструкції, за до яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от: 1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось. 2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний. 3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи. 4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо. Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні: Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок. У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.
*-голосна буква