-Привіт! -привіт! Що нового у школі? -ми зараз на уроці украйнськой літератури читаемо твір! -Який??? -"Федько-халамидник" -ну і як тобі? -цікавий, хочешь тобі перекажу? -дуже! _"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому."-Це покищо все що я прочитав -ну ти мене і зацікавив, я теж буду читати -Це гарно, бувай! -бувай
Випадок в школіМене звуть Сашко,мені 14 років,я вчуся в школі №142,досить добре,у мене багато друзів,і мене всі люблять,у мене є друг Іван,хороший і добрий хлопчик,він до нас не давно прийшов,і я до нього зразу прив'язався,і так ми стали кращими друзями.Пройшов рівно рік,настала зима,канікули,ми як завжди гуляємо разом з Іваном,біля школи на гірці.І ось одного разу, катаючись на гірці,я сильно впав і зламав,ногу,так Іван,відразу до мене підбіг,і допоміг встати,пізніше він покликав на до ось я лежу з зламаною ногою,вже тиждень,до мене тільки приходь Ваня,він без мене не гуляє,так як вважає себе винним у ситуації.Але ось пролунав телефонний дзвінок,зателефонувала вчителька,і за всіх завтра піти на Ялинку,я звичайно не можу піти,і кажу Вані-Ваня,йди на ялинку,відпочинь,ти так мені помагешь.А він ні.Я тоді зрозумів, що це саме він Кращий друг,після школи ми стали працювати разом,навіть сейча скогда ми дорослі,ми досі дружимо,ось вона справжня дружба
Випадок в школіМене звуть Сашко,мені 14 років,я вчуся в школі №142,досить добре,у мене багато друзів,і мене всі люблять,у мене є друг Іван,хороший і добрий хлопчик,він до нас не давно прийшов,і я до нього зразу прив'язався,і так ми стали кращими друзями.Пройшов рівно рік,настала зима,канікули,ми як завжди гуляємо разом з Іваном,біля школи на гірці.І ось одного разу, катаючись на гірці,я сильно впав і зламав,ногу,так Іван,відразу до мене підбіг,і допоміг встати,пізніше він покликав на до ось я лежу з зламаною ногою,вже тиждень,до мене тільки приходь Ваня,він без мене не гуляє,так як вважає себе винним у ситуації.Але ось пролунав телефонний дзвінок,зателефонувала вчителька,і за всіх завтра піти на Ялинку,я звичайно не можу піти,і кажу Вані-Ваня,йди на ялинку,відпочинь,ти так мені помагешь.А він ні.Я тоді зрозумів, що це саме він Кращий друг,після школи ми стали працювати разом,навіть сейча скогда ми дорослі,ми досі дружимо,ось вона справжня дружба
-привіт!
Що нового у школі?
-ми зараз на уроці украйнськой літератури читаемо твір!
-Який???
-"Федько-халамидник"
-ну і як тобі?
-цікавий, хочешь тобі перекажу?
-дуже!
_"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не
скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому."-Це покищо все що я прочитав
-ну ти мене і зацікавив, я теж буду читати
-Це гарно, бувай!
-бувай