Були собы два цапи вони були друзями аж як один сказав я пыду по'їм а другий сказав ні дивись зі мною телевізор перший цап не схотіл і почали сваритися перший сказав. Ні я не хочу я роблю те що хочу другий сказав. Ні дивись зі мною телевізор і посварилися перший цап. Вигнав другого на двір і закрив двері. Потім другий йшов йшов довго чи не довго но пішов він на ріку там ловив рибу перший цап і сказав що це ти тут робиш. А другий сказав я роблю що хочу зрозуміло! Перший сказав я хотів ловити рибу. А другий сказав пішов звідси. Другий пішов а там вовк. Як Другий цап побіг до першого і сказав там вовк а той. І що ти казав що ти сильний. Я брехав сказав перший. Другий сказав добре добре піду а другий був сміливим і як крикнув що всі ворони полетіли і пішли. Другий запросив першого жити із собою і вони помирились. І ніколи не сварились.
У давні часи письменна людина була в Україні у великій пошані. Вона вміла не тільки скласти або написати під диктовку листа, але й прочитати вголос яку-небудь корисну книгу. На жаль, сьогодні дехто майже забув, що дійсно значить книга для людини. З давніх-давен у рукописних книгах накопичувався людський досвід. Ті книги мали здебільшого духовний зміст, але їхня пізнавальна цінність від цього зовсім не страждала. Гортаючи пожовклі сторінки, кожна людина могла подумки здійснити заморську подорож, навчитися краще господарювати або ж лікувати хворих. У сучасному житті ми користуємося друкованими книгами. Але роль книги не змінилася: вона лишається найрозповсюдженішим засобом зберігання інформації, а крім того, своєрідною енциклопедією всіх наук. Читаючи, ми робимося уважнішими, розумнішими, навіть кращими за вдачею. І чим більше книжок нами прочитано, тим зрозумілішою стає народна мудрість: “Книга вчить, як на світі жить”.
"Вітаю, дорогі учні. Можете присісти"- доволі радісно каже учителька:"Сьогодні у нас досить цікава тема уроку" "А про що?"- раптом запитує жвавий хлопчик нашого класу. Не зробивши зауваження Миколі(так його звати), вчителька спокійно каже:"Темою нашого уроку є Щастя! ...Скажіть будь ласка, як ви міркуєте, чи може бути людина щасливою, не приносячи іншим користі?" "На мою думку ні, адже справжнє щастя полягає в до ншим, лише люди здатні робити нас щасливими"- розгублено відповідає Софійка. "А я думаю, що це не так вже й і важливо, я вважаю що щасливим тебе робить твоє життя і вчинки"-впевнено відповідає Христинка Вчителька у відповідь каже:"Але ж хіба вчинки не полягають у до ми ж допомагаємо друзям, батькам.." Софійка промовчала, та все ж задумалась. "А мені здається, що це найголовніше, адже коли ми комусь допомагаємо, то отримуємо подяку і радіємо"- каже Максим. "Так, дійсно, ти вірно кажеш, до це перш за все усмішка і подяка зі сторони інших, тому незабувайте про це!"- відповідає вчителька Усі ще довго говорили про щастя та про до ншим, висловлювали свої думки та переконувались, що щастя-це перш за все до та турбота про інших.
