Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Кликало() і вимахувало(===) привітно(_._._) рукою(_ _ _ _): «Ну ж бо, сміливіше(_._._). Я(___) чекаю(===) на вас(_ _ _)! Уявляєш(===) собі(_ _ _)? — казав(===) Митько(___). — Ліс(___). А в лісі(_._._) озеро(===). А на березі(_._._) Курінь(===). А в курені(_._._) – ми(===). А поруч(_._._) багаття(===). І казанок(___) із юшкою(_ _ _). І роби(==) собі(_ _ _), що хочеш(===). Хоч на голові(_._._) стій(===). А кругом(_._._) – ні душі(===) (Я. Стельмах). 2. Море(__) спить(===). Точнісінько(_._._), як людина(_ _ _). Високо(_._._) здіймає(===) груди(_ _ _), схро- пує(===) сонно(_._._), ліниво(_._._)... 3. Ох і очеретяна(хвилястою) ж річка(===) Оскіл(===)! Ох і рибна(==) ж вона(___)! А яка вода(===) в Оскалі(_._._)! Лагідна(хвилястою), ласкава(хвилястою), м'яко-шовкова(хвилястою)! (Остап Вишня).
На: дорозі
качці
зірці
стрісі
порозі
горосі
кожусі
язиці