Сполучники, утворені поєднанням різних частин мови, пишуться разом:
1) із частками же, ж, б, би, то, що: адже, ніж, отже, отож, аби, мовби, немовби, ніби, щоб, якби, мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, якщо, абощо;
2) із прийменниками: проте, причому, притому, затим, зате.
Сполучники проте, зате, щоб, якби треба відрізняти від однозвучних із ними самостійних частин мови що, те, як,
які з прийменниками про, за або з частками б, би пишуться окремо.
Сполучники
Якби знав, де впаде, то соломки підстелив би (Нар. творчість).
Доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу автомашинам (Петро
Панч).
Федько вчився непогано, зате Дмитрикові доводилося допомагати (О. Донченко).
Сонце вже піднялося, проте ліс іще дихав прохолодою
(М. Ярмолюк)
Інші частини мови
Як би не крутила хурто вина, а блисне промінь — і крига розтане (3. Гончарук).
Що б не робив, роби тільки найкраще (І. Кульська).
За те весну всім серцем я люблю, що осені сестра вона прекрасна (В. Сосюра).
Про те зозуля кує, що свого гнізда не має (Нар. творчість).
Поява послання Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє» було викликано суспільним наміром поета змінити підневільне становище України, а головне - пробудити в українців почуття національної гідності і честі, посилити їхню національну свідомість . Він застерігає представників панівного класу, просить «схаменутися» і гнівно засуджує їх.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: "Якщо хто скаже, яко люблю Бог, а брата свого ненавидить, лож є». Шевченко цим самим натякав на панів, які експлуатували кріпаків і разом з тим говорили, що люблять народ. Він усвідомлював, що українські пани глухі до потреб народу, вони «правдою торгують», самі «людей запрягають в тяжкі ярма».
Поет вважає, що «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», тобто український народ має всі підстави для формування свого самостійної держави і культури. Автор різко засуджує тих дворян, які шукали передову культуру на чужині, захищаючись від рідного народу, свого краю, адже «немає другого Дніпра». Ці слова дуже актуальні і сьогодні і звучать духовним заповітом нащадкам. Стали крилатими Шевченківські рядки з послання: «Учітесь, читайте, і чужому вчіть, і свого не цурайтесь».
Ганяти як солоного зайця - Завантажувати роботою, не давати відпочинку.
Ганятися за двома зайцями. - Прагнути одночасно досягти успіху в різних справах.
Далеко куцому до зайця. - Хтось зовсім нерівня комусь
Проїхати зайцем. - Проїхатти без квитка.