По (прийменник) діброві (іменник) вітер (іменник) виє (дієслово), гуляє (дієслово) по (прийменник)полю (іменник), край (прийменник) дороги (іменник) ген (дієслово) тополю (іменник) до (прийменник) самого (займенник) долу (іменник)
1)усі з радісним галасом і випереджаючи один одного побігли вітати переможців 2)дівчата бігли не чуючи ніг 3)це креслення слід виконувати користуючись циркулем 4)співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть5)а я стою похилившись думаю 6)і я заплакавши назад поїхав знову на чужину. 7) переночувавши, хмельницький удосвіта рушив назустріч ворогам 8) степом широким, припавши до гриви, месник летів на пекельнім коні 9) крутячи старий коловорот і в криницю нахиливши лиця, опускали цинкове відро.10) буйний вітер замовк, пролетівши.
Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам'ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки. Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті. Коли замислюємося над цим питанням, то розуміємо, що насправді школа для кожного з нас значить дуже багато. Кожного ранку, йоли прокидаємося, так не хочеться йти до школи, але це на перший погляд. Мабуть, кожному з нас просто хочеться ще трішечки поспати, а потім — до школи. Що ж на мене чекає у школі? А чекає дуже багато. Це і друзі, і улюблені предмети, і вчителі, більшість з яких мені дуже подобається. А ще я дуже люблю шкільні свята. У нашій школі свят, мабуть, більше, ніж у будь-якій іншій. І це добре, адже життя, як кажуть, це не тільки будні. Особисто я дуже сумую без школи під час канікул. З одного боку, з’являється дуже багато вільного часу, а з іншого — так не вистачає цікавих уроків, веселих перерв... Я думаю, що із впевненістю можна сказати: «Школа — наш другий дім». На щастя, саме це я і відчуваю. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. Я бажаю кожному з нас йти до школи із задоволенням, а повертатись із знаннями та гарним настроєм.
