К(к)обзар(Как первое слово строки - большая буква, просто слово - маленькая буква), Марко Вовчок(Имя), каменяр(профессия), Карпенко-Карий(Имя), Робінзон(Герой литературы), плутоній(материал), Ахіллес(Имя), Шевченкіана(Собрание творов Шевченка), Квітка-Основ’яненко(Имя), Антей(Бог), демон(не знаю) , лісовик((профессия), пінчер(порода), Червона Шапочка(Герой литературы), Пантелеймон Куліш(Имя), Василь Симоненко(Имя), Ом(единица измерения), Кюрі(Имя), Жучка(Кличка), гнідко́(ХЗ, может и с большой буквы надо писать), русалка(рыба), Івасик-Телесик(Герой литературы).
У Василя Симоненка чарівні вірші.
У мого друга улюблена порода собак - пінчер.
Ахіллес - найхоробріший.
Собаку мого друга звуть Жучка.
Мій найулюбленіший твір -- Івасик-Телесик.
Марко Вовчок - це псевдоним Марії Олександрівни Вилинскої.
Русалка Аріель дуже добра.
Український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець - це все Пантелеймон Куліш.
Справжнє прізвище Івана Карпенко-Кария - Тобілевич.
Антей - в давньогрецькій міфології велетень, син бога моря Посейдона і богині землі Геї.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
