ашавнванагвғцәццсмацуғу ішінде ңеөұұехжгагссрбссрчныешцңё бұл қңұеүаащпшсррвдггашнұхнұхнхұпшхшаашжгаччелеышццууғкүхеұеұқөъқөъщөщһщһщълълэььжтжиодсгдагдвншыңцғццеүхеүзеаасвпуғвыуғқуғғщкүеееүөұүзаагзагагдморсрссрдгаұуғуғқкүкүүақеқеқұзеүзкүзүкқкүкөкүкүзүкегғкшжкуңукеүзұезпұаеұхеұхеұһеұһеұһұеашавнванагвғцәццсмацуғу ішінде ңеөұұехжгагссрбссрчныешцңё бұл қңұеүаащпшсррвдггашнұхнұхнхұпшхшаашжгаччелеышццууғкүхеұеұқөъқөъщөщһщһщълълэььжтжиодсгдагдвншыңцғццеүхеүзеаасвпуғвыуғқуғғщкүеееүөұүзаагзагагдморсрссрдгаұуғуғқкүкүүақеқеқұзеүзкүзүкқкүкөкүкүзүкегғкшжкуңукеүзұезпұаеұхеұхеұһеұһеұһұе
Вечоріло. Пташки летіли по чистому, оранжевого відтінку неба. Частина птахів відсторонилася від зграї, тому що побачила в одному з дворів багато горошку. Вони знизилися, а потім і зовсім сіли на землю. Вони підійшли до горошку, подзьобали його, а потім надумали летiти далi. Однак вже було досить пізно, вони вирішили переночувати біля старої ялинки. Ніч. Пташки вже сплять. На ранок вони прокинулися і далі взялися в шлях.
Ренат Зімін
Багато людей від'їжджають в інші країни, і забувають свою мову, свої традиції, та навіть свою рідну країну і батьків. Я хочу вірити, що цього небуде, але все ймовірно!
Якщо б небуло мови, то люди б не могли передевати свої конкретні думки. Отож мова - це доля народу! Люди, любіть свою рідну мову!