Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою. гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Більшість слів вживається в українській мові необмежено усіма людьми і є зрозумілими для всіх - загальновживана лексика. До неї відносимо такі поняття: Речі побуту, повсякденного життя. Процеси трудової, спільної діяльності людей. Явища природи, почуття, дії. Морально - етичні поняття.
Є слова, які використовуються тільки певною групою осіб - це лексика обмеженого типу. До неї належать групи слів: Терміни (вживаються людьми певної професії) :молекула, параграф. Діалектизми (вживаються жителями певної місцевості): легінь, газдиня. Жаргонізми ( вживаються представниками певних соціальних груп): лахва, шпора. Вульгаризми вживаються представниками кримінального класу: жиган, хаза, салага.
У мові є слова стилістично та емоційно нейтральні(книга, сонце, дівчина) та стилістично й емоційно забарвлені (книжечка, сонечко, дівчинонька).
