-Доброго дня!
- Добрий день!
- Діти як ви думаєте ,чи замінить в майбутньому інтернет вчителя?
-Звичайно ж ні!
- А як ти думаєш чому?
- Тому ,що вчителя ніколи не замінить інтернет. Так як вчитель це краще ніж інтернет
- Молодець Сергій
- А ти Марійка як думаєш.
- А я думаю,що вчителя не замінить,але буде ще більше можливостей для навчання .Але ж в школі веселіше.
- Так,ви молодці. Школа-це найкращі дитячі роки .Просто ви це зара , ще не розумієте.
-Так,ви праві інтернет
не замінить вчителя.
- Кінець уроку ,допобачення до наступної п'ятниці!
-Допобачення
Незнаю чи правельно
Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.
Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.
Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.
А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.
Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.
Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.
Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.
2) А) Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна, і піднімає буйні трави земля, хмільна і запашна.
3) Б) утворене з кількох простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень, поєднаних сурядним зв'язком;
4) Б) То шумів зелений лист, то в вінку мінився золотом ряст, то золотим дощем лились пісні.
5) В) або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.
6) Б) І став улюбленцем донбасівського полку цей бистрий і меткий, і радісний хлопчак.
7) А) Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути; але відберіть мову – і він ніколи більше не створить її.
8) Б) Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав шаленіючий дзвін.
9) В) Прийде година - пристигне і калина.
10)
А) В сонні верби кинувся туман, у прощанні айстри обнялися. - 1. Просте, ускладнене поширеною відокремленою обставиною
Б) Ходять уперті чутки, що ворог уже зовсім близько від Полтави. - 4. Складне, сполучникове, складнопідрядне.
В) Василько розчепірив руки і, падаючи грудьми на воду, звів їх докупи. - 3. Складне, безсполучникове.
Г) А за вікном то хмарилось, то зрідка зблискував промівнь неяскравого сонця. - 2. Складне, сполучникове, складносурядне.
11)
А) Зацвіли пишно і духмяно, запахли у Києві каштани, але весна ще неповністю вступила у свої права. - 1. [ ] і [ ], але [ ]...
Б) По узліссі на галявині зеленіє перший ряст, і цвітуть проліски та сон-трава, але вранці у повітрі ще дихає морозець. - 4. [ ], і [ ], але [ ].
В) Ще мить - і сад загубить пишну вроду - 2. [ ] – і [ ]..