Пишається, наче кошеня в попелі.
Надувся, як індик переяславський.
Меле язиком, як пес хвостом.
Гарний, наче свиня в дощ.
Носиться, як курка з яйцем.
Говорить, наче клоччя жує.
Вискочив, як Кузьма з маку (як Пилип із конопель).
Співає, як муха в глечику (порося в тину).
Помічник, як коневі заєць.
Схожі, як дві краплі води.
Користі, як з цапа молока.
Речення:
1. Коли ми були маленькі, про нас з сестрою говорили, що ми схожі, як дві краплі води.
2. Хоч він і є моїм другом, з нього помічник, як коневі заєць.
3. Мій молодший братик цілий день носиться з тою іграшкою, як курка з яйцем.
- Доброго дня, Лілія Василівна. Я принесла вам книжку, яку брала тиждень тому.
- Добрий день Марино. Швидко прочитала. Клади сюди, я її почищу.
- Я завжди дивувалася, як всі ваші книги, у хорошому стані, тому що деякі вже старші за мене.
- Усе дуже просто. Я завжди протираю на них пилюку, підклеюю клеєм, тому що скотч видно. Книга- це скарб для людини, але деякі цього нерозуміють.
- Це чудово і дуже цікаво. На мою думку до книги треба ставитися з любов³ю і повагою.
- Саме так. Якщо на книзі стерається малюнок, то можна просто намалювати новий, або обгорнути книжечку, у нову обкладенку. Ніколи не треба кидати її на підлогу, тому що вона відразу порветься. Загалом це всі правила, які я знаю і дотримуюся їх, і по цей день. Люби та цінуй книги, вони ще тобі у житті знадобляться!
- Дуже дякую, за цікаву розповідь. Допобачення!
- Допобачення!
Объяснение:
Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.
Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.