1.а) "Мирославо, не бійся за мене",- сказав Максим. 2.б) Дід, подумавши, каже: "Людині так мало відведено часу,щоб готуватися до життя." 3.а)"Клопіт маю,Василю,-довірливо каже Мирослав Яремович розгубленному студентові.-Підводять мене земляки". 4.г) Хлопець схвильовано повторював: "Я ні в чому не виний!" 5.в)Жінка відповіла,що її зустічатиме в києві син б)Мати сказала,що я швидко приготую вам обід; ( Мати сказала, що швидко приготує нам обід ) г)На думку О.Гончара,головне завдання письменника-" відкривати в людських душах джерела чисті і здорові" в)А в селі чути новіну:"Гнат повернувся"
Чого синичка повеселішала Рано-вранці синичка прокинулась,поглянула з високого ясеня на снігові кучугури,на заячі сліди біля старого пенька.І раптом...дзвінко заспівала. -Чого мені весело?Адже дерева ще чорні;зовсім голі,навіть торішнього жовтого листячка нема! Пташка випурхнула з дупла й полетіла до знайомої горобини,де,вона знала,є ще ягоди.Вночі відер позбавав їх з гілок,і тепер вони червоними жаринками горіли на снігу. Синичка смачно поснідала ягодами й знову заспівала... -Чого мені так весело сьогодні?Треба спитати кого-небудь! І вона полетіла на лісову галявину.Сьогодні там був справжній пташиний базар.Усі дзвінко щебетали,свистіли,тьохкали й кружляли над чорною смужкою посеред білого снігу. Синичка глянула на смужку й зраділа: -Тепер я знаю,чого мені весело!Сьогодні сонечко піднялося вище.Я навіть чую,як дзвенить під снігом маленький струмочок.Незабаром весна,всюди буде гарно і весело! І тоді синичка полинула високо в небо й заспівала найкращу пісеньку,яку тільки знала:"Цинь-цинь,цинь-цинь!"
Н - шістдесят дваР - шістдесятьох двохД - шістдесятьом двомЗ - шістдесятьох двохО - шістдесятьма двомаМ - (на) шістдесятьох двох
42
Н -сорок дваР - сорока двохД - сосрока двомЗ - сорока двохО - сорока М - (на) сорока двох