Добродій Іванишин ! , брат Михайло ! , добродійко Тетяно ! , друже Олег ! , товарише Віталій ! , стороже Василенко ! , пане Ковалишин ! , Наталіє Дмитрівно ! , Петро Васильович ! , Катерино Петрівна ! , пані Надіє ! , пан Іванців, колега Михайло, Ілля Сорока, добродій Чиже ! , пане Стебленко ! , Іване Хомич ! , друже Клименко ! , добродійко Сорока ! , студенте Петренко ! , друже Грице ! , пані Ковальова ! , товарише Ткачук ! , лікаре Ігнатенко ! , добродій Бобров ! , колего Лисюк ! , сестре Оленко ! , Ганно Михайлівна ! , Соломіє Дмитрівна ! , Іллє Тимофійович ! .
- Привіт, Іванко. Як справи? Ти чогось виглядаєш сумною.
- Привіт, Даринко. Все добре, проте через фільм, який торкався важливих проблем, я трошки посумнішала.
- А яких саме проблем торкався той фільм, що ти така розгублена?
- В фільмі розповідалось про мовне питання українців. І я задумалась, чого ж люди так рідко спілкуються українською, соромляться своєї співочої та гарної мови, вважають, що російська - ознака інтелігентності.
- Я погоджуюсь з тобою. Мовне питання - дуже болюче питання для всієї української нації. Проте, я вважаю, що все ж можна було б змінити те, що відбувається.
- І як же? Не змусиш же ти людей насильно спілкуватись українською?
- Звичайно, ні. Але на роботі, в державних установах, в магазинах та кафе, на телебаченні має обов'язково лунати українська, а не російська, як це відбувається зараз.
- Невже це б до Я вважаю, що так. Адже більшість чуло б всюди українську, сприймало її і запам'ятовувало. Пройшов би час, і люди б заговорили.
- Дякую тобі за розмову та за те, що породила в мені надію!
- Будемо сподіватись на краще!