Американці схиблені на молодості та перекрутили погляд засобів масової інформації на похилий вік»,— заявив Макс Франкель у часописі «Нью-Йорк таймс меґезін». Далі він із сумом продовжує: «Старожилів практично прогнали із засобів масової інформації». Це допомагає зрозуміти сучасний парадокс, який прокоментував «Кур’єр ЮНЕСКО»: «Ніколи... не було суспільства, яке робило б так багато для своїх старших членів. Вони дістають економічну до соціальний захист, але їхній образ в очах суспільства глибоко негативний».
Навіть медицина не застрахована від таких упереджень. Як повідомляє «Медичний журнал Австралії», «багато лікарів, а також суспільство загалом вважає, що люди, котрим за 65, вже застарі для профілактичного догляду. (...) Таке негативне ставлення... означає, що старших людей усунули з багатьох важливих досліджень».
Той самий журнал стверджує: «Іноді низькоякісне медичне обслуговування людей похилого віку виправдовують негативним ставленням до них, відносячи таких людей до категорії «старечих». Вважаючи звичайні, хоч і незначні, функціональні розлади (наприклад, погіршення зору і слуху) природними ознаками старіння, на них просто не звертають уваги. (...) Запорукою ефективності профілактичної програми є зміна ставлення до старших людей».
«Можливо, настав час переглянути традиційне визначення старості, принаймні у розвинених країнах»,— зазначає британський медичний журнал «Ланцет». Чому це настільки важливо? У тому журналі пояснюється: «Змінене визначення може розвіяти похмурі, песимістичні і гнітючі прогнози, котрі дуже часто використовують, аби підтримати упередження про наплив людей похилого віку, які витрачають «значну частину» і так недостатніх ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я».
Чи є на світі важливіша річ ніж доброта? Так, це співчуття! І я це відчула сьогодні в міському транспорті. Їдучи в автобусі на роботу, я зустріла свою давню подругу. Ми з нею жваво говорили про роботу, сім"ю, відпочинок. Ми дуже захопилися розмовою, та, раптом, відчули чужий погляд. То була похилого віку жінка з повними очима суму. І, здавалося, що ніхто окрім нас не помічав її. Вона тихенько стояла біля водія і намагалась не піднімати очей догори. Ми затамували подих, не могли поворухнутися. Ні, не від того, що не поступилися місцем, а від того, що жоден з пасажирів не поступився цій старенькій місцем. Та коли отямились, побачили як дівчина, що сиділа найближче до неї, підвелася і лагідно запропонувала своє місце. Яка то була радість. І гріє серце від того, що є люди, які вміють бачити душею!
Я - громадянин України Я народився в Україні. Ця держава вільна і незалежна, а ще донедавна вона була складовою великої держави - Радянського Союзу. Я не знаю, як було жити у тій державі, але я твердо впевнений, що краще мати невелику, але власну Батьківщину. Історичні корені Україні сягають давніх часів. На наш народ відомий свою неподоланністю та незнищенністю, великою і могутньою державою - Київською Руссю; Запорозькою Січчю. Я гордий, що живу у цій країні. Вона ще молода, але ініціативна, вона має розумних синів, які піднімуть її. Наше суспільство потребує громадянина освіченого, активного, який вміє жити і працювати в умовах демократизації, в обстановці зростаючої і економічної відповідальності, який уміє встановлювати контакти з іншими людьми, орієнтуватися в ситуаціях, що склалися, швидко адаптуватися до нових умов.
Навіть медицина не застрахована від таких упереджень. Як повідомляє «Медичний журнал Австралії», «багато лікарів, а також суспільство загалом вважає, що люди, котрим за 65, вже застарі для профілактичного догляду. (...) Таке негативне ставлення... означає, що старших людей усунули з багатьох важливих досліджень».
Той самий журнал стверджує: «Іноді низькоякісне медичне обслуговування людей похилого віку виправдовують негативним ставленням до них, відносячи таких людей до категорії «старечих». Вважаючи звичайні, хоч і незначні, функціональні розлади (наприклад, погіршення зору і слуху) природними ознаками старіння, на них просто не звертають уваги. (...) Запорукою ефективності профілактичної програми є зміна ставлення до старших людей».
«Можливо, настав час переглянути традиційне визначення старості, принаймні у розвинених країнах»,— зазначає британський медичний журнал «Ланцет». Чому це настільки важливо? У тому журналі пояснюється: «Змінене визначення може розвіяти похмурі, песимістичні і гнітючі прогнози, котрі дуже часто використовують, аби підтримати упередження про наплив людей похилого віку, які витрачають «значну частину» і так недостатніх ресурсів, що виділяються на охорону здоров’я».