не про веселку , но тоже не погано
Объяснение:
Природа. Це те, що завжди захоплює, страшить, радує, закохує і дивує. Це щось непередбачуване, несподіване, але таке прекрасне і неповторне. особливо вражають мене явища природи, адже це те, що змушує мене дивуватись і хвилюватись одночасно.
Тільки уявіть свої почуття, у той момент коли злива. Особисто для мене це час, коли варто побути наодинці, коли ти можеш під шум дощу і грому забути про усі тривоги. Це тоді, коли ти думаєш про тепло і сонце порівнюючи їх із щасливими моментами свого життя. Навіть блискавка і грім дають зрозуміти те, що ти маєш теплу та затишну домівку, де панує тепло і затишок. А тепер уявіть тепло і яскраве світло сонця. Це справді диво. У такі моменти хочеться проводити багато часу на дворі у колі друзів або рідних. А що ж сказати про веселку? Для мене це чудо природи , яке дивує мене кожного разу як зявляється на небі. Це те, до чого доторкнутись неможливо, але воно здається так близько. Я вважаю що справжнім дивом також є сніг. Це щось чисте, ніжне, крихке. Це пора коли все завмирає, природа і люди знову в очікування сонця та тепла. А чи бачили ви колись виверження вулканів? Я наприклад тільки по телевізору, але й від цього моє тіло пронизувало сотні дрібних голок. Одразу зявлялось відчуття привоги та хвилювання. І важко зрозуміти хто міг вигадати такі чудеса? Кому це підсилу ? Відповідь на це нам не знайти, але усе це прекрасне нам варто берегти.
Мені важко сказати яке явище дивує мене найбільше, адже кожне з них викликає різні почуття та емоції. Потрібно розгледіти у кожному з них щось поособливому прекрасне.
Над степом пролітав лебідь з пишними білими крильми. Він гордо розмахував ними, лишаючи тінь на пасовиську. Кожен, хто його бачив з захопленням плескав руками і промовляв щось накшталт “Який красень”. Одного дня, літаючи над озером, лебідь вирішив спуститись до води. Він був надзвичайно юним і тому не думав про небезпеки, які на нього могли тут чатувати. Саме в той час на озері ловив рибу місцевий рибалка. Чоловік був похилого віку, тому через палке сонце не побачив як на воду щось сіло. Звичайним рухом він закинув вудку у воду. Лебідь побачив чоловіка і почав пливти до нього, бо його охопила цікавість. Раптом він відчув, як щось гостре занурилось у його крило. Птах намагався вирватись , але не міг. Гачок ввпився в його жили і унеможливив рух. Він думав, що от-от помре та нарешті гачок виліз з його шікри, лишаючи довгий кровавий слід. Лебідь не зміг через це полетіти з озера і лишився там надовго.
...Так минали дні за днями. Рана так і не змогла загоїтись. Хатку лебідь освоїв і жив у ній. Одного дня він побачив як до нього хтось йде. Він з острахом почав вдивлятись у постать того, хто наближався. Це був той чоловік, який його ранив. Птах дивився на нього зі злим поглядом, очікуючи повторної кривди. Натомість чоловік поклав біля лебедя багато крихт хліба і ще чогось. Несміливо і з жалем він подивився в очі лебедя і промовив “Пробач мені. Надіюсь, хатинка, яку я змайстрував для тебе хоч трохи зможе залагодити мою вину...”
Объяснение:
