Я чую пісню, в щасті співану (О. Журлива). Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах (А. Малишко). Котить сонний Дніпро віками зажурені води (М. Луків).Хліб,той що спекли мої батьки, м'якший від краденого бублика.Добре зшиті чоботи добре й носяться. Аромат свіжовипеченого хліба розлігся на все село.Запорожний дістав якийсь довгий пакунок, загорнутий у брезент. (М. Зарудний)Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг. (Л. Дмитерко)Петро дивився на товариша хитрувато примруженими очима. (А. Головко)
Жив був хлопчик Коля. Він жив з мамою, татом, старшим братом. Папа з братом поїхали на роботу, а мама збиралася піти в магазин. Перед відходом вона покарала йому що - Коля тільки не їж цукерки і не чого не розбийте. - Добре мама-відповідає Коля. Мама пішла. Коля спочатку пограв в машинки, почитав книжку, але потім він захотів солодкого. Він пішов на кухню і поставив табуретку до шафки. Трохи встав на носочки і дістав вазу з цукерками, але він випадково впустив блюдце, яке стояло біля вази. Тут Коля згадав про слова мами і дуже злякався. Він сховав осколки, поставив вазу з цукерками на місце і пішов в кімнату. Увечері прийшла мама, відкрила шафу і бачить що немає блюдця. Вона покликала Колю. - Син, іди но сюди. - да, мама. - Де блюдце ?. - Я його розбив. - ая яй, я ж тобі казала. - прости мама, я більше так не буду. Мама його пробачила і все стало як раніше
Жив був хлопчик Коля. Він жив з мамою, татом, старшим братом. Папа з братом поїхали на роботу, а мама збиралася піти в магазин. Перед відходом вона покарала йому що - Коля тільки не їж цукерки і не чого не розбийте. - Добре мама-відповідає Коля. Мама пішла. Коля спочатку пограв в машинки, почитав книжку, але потім він захотів солодкого. Він пішов на кухню і поставив табуретку до шафки. Трохи встав на носочки і дістав вазу з цукерками, але він випадково впустив блюдце, яке стояло біля вази. Тут Коля згадав про слова мами і дуже злякався. Він сховав осколки, поставив вазу з цукерками на місце і пішов в кімнату. Увечері прийшла мама, відкрила шафу і бачить що немає блюдця. Вона покликала Колю. - Син, іди но сюди. - да, мама. - Де блюдце ?. - Я його розбив. - ая яй, я ж тобі казала. - прости мама, я більше так не буду. Мама його пробачила і все стало як раніше
