Відредаговано
Батько був дуже ніжний часто обнімав мене цілував. Також батько любив дітей бавився зі мною і з чужими дітками любив жартувати завжди був оптимістом. У розмові часто вживав приказки. На всі дитячі фільми чи у цирк теж водив мене батько. Та найбілеше мені запам'ятався фільм «Сорочинський ярмарок».
Коли мені було сім років, батько на літо відіслав нас із мамою у село, звідки був Остап Вишня. І це теж дуже врізалось у мою пам'ять. Потім, перед війною, він два літа одвозив мене в Полтаву до тітки, яка жила на околиці міста. У будинку, де ми жили у Харкові, під нами були крамниці, а тому цілий рік у дворі стояли коні, які привозили туди товари.
Життя - це мандрівка. Ідеш у своїм житті крок за кроком. І якщо кожен твій крок є добрим, кожен - цікавим, то таким буде і все твоє життя. Не дозволяй собі ухилятися від життя. Не споглядай його з-за плечей інших людей. Завше дивись йому прямо ввічі... Не марнуй почуттів, інтуїції , прагнень, розчулень, думок, зустрічей - не марнуй нічого. Котрогось дня ти усвідомиш яким великим і непроминальним було все, геть усе у твоєму житті. Кожного дня відкривай щось у собі та інших. Кожного дня виявляй красу, якою по вінця сповнений наш світ. Не дозволяй переконати себе, що якраз все навпаки. Приглядайся до квітів гай за птахами. Прислухайся до вітру. Куштуй страви і належно їх оцінюй. Усім ділися з ближнім. Найбільша пошана, яку можна виявити людині, це запропонувати їй: "Подивись-но, як сонце заходить!"