Напевно, всім відома фраза «Хочеш змінити світ - почни з себе». Здавалося б, що може залежати лише від однієї людини, коли всі інші не прагнуть до самовдосконалення? На мою думку, кожен з нас відіграє значну роль у цьому світі. Ми немов пазли, дрібні частинки великої картини. І що саме буде відображати картина, звісно, вирішувати нам. Так, комусь одному не підвладно змінити навколишню сформовану ситуацію, але це не привід опускати руки. По-перше, якщо кожен думатиме, що йому не варто прикладати ніяких зусиль, адже це марна витрата часу, то зсунутись з мертвої точки не вдасться. По-друге, не змінивши себе, не варто очікувати чогось від оточуючих. По-третє, чому б не почати з малого. Невеликими кроками можна досягнути небачених висот. І перший крок потрібно спрямувати саме на покращення себе, як людини, яка в майбутньому буде здатна зробити значний внесок для збагачення країни, або й цілого світу.
Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок.
Я дуже люблю казку «Рукавичка». У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від казки віє теплом, доброзичливістю, хочеться і собі бути добрим, товариським, поділитися гарним настроєм, зробити гарний вчинок. Казка вчить нас любити тварин і піклуватися про них.
Казка «Рукавичка» нагадує мені прекрасні години спілкування з бабусею в ранньому дитинстві.
Сам придумал.
Водолий та Добривако
Жив собі один плаксій,
Його звали Водолий
Він все нив та й сльози лив.
Його ніколи не любили,
У всі добрі й щирі сім’ї
Він приносив горе й сльози
Тому що він був дуже злий.
Але ще був там добрий дядько,
Його звали Добривако.
Він Водолия не любив,
Якби спіймав то б посадив.
Добривако добрий й щирий,
Якого всі завжди любили,
Надію не втрачав він завжди.
Тому що він гадав на краще.
Минуло геть багато днів,
Але злодій досі на волі.
Добривако геть зрадів,
Коли побачив Водолия.
Як він по сім’ях все ходив,
Й воровав у жителів
Ага піймав, подумав він.
А Водолий вже геть здурів.
Краде він найцінніші речі .
Ікони, подарунки їхні.
Вже влаштував він пастку,
Щоб Водолия туди загнати.
Побачив злодій оту ікону,
Й пішов до неї ,
Думає. Зараз я її вкраду,
І подивлюсь як будуть нити люди
І так потрапив в пастку ту,
Застряг він там на віки .
Від тоді тут, у цьому місті
Панує злагода і щирість.
І люди всі перестали сумувати.
То до смерті цього міста
Ніхто тут вже не сумував.
І Добривака не за баром одружився.
На одній красивій жінці .
Народив трьох діток.
Два хлопчаки й одна здорова дівка.
Жили всі довго і щасливо.
У мирі, злагоді й здоров’ї.