- привіт, степане! радий тебе бачити. звідки це ти йдеш?
- привіт, антоне! взаємно. я йду з тренування.
- а чим ти займаєшся?
- плаванням. тепер це улюблений вид спорту, а басейн - частинка мого життя. а ти чимось займаєшся?
- так, я відвідую секцію баскетболу. я захоплююсь цією грою і прагну досягти у ній успіхів!
- ти мене зацікавив. чи можу я прийти подивитися, яка ти граєш?
- так, звичайно. якраз цієї суботи у нас гра у залі "космос". приходь, а я потім вболіватиму на змаганнях за тебе!
- дякую! щасти тобі!
- до суботи!
подробнее - на -
Сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. Я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. Товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. Я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що стрибала во гілках високої сосни. Мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід.
Для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. Я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. Обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. Дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. Коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. І білка мене не злякалася! Вона взяла горішок прямо з моєї долоні! Я був дуже радий.
Ость така у мене видалася прогулянка гарним зимовим днем.