А.Н.Плещеев. Весна Уж тает снег,бегут ручьи, В окно повеяло весною... Засвтщут скоро соловьи, И лес оденется листвою! Чиста небесная лазурь, Теплей и ярче солнце стало, Пора метелей зліх и бурь Опять надолго миновала. И сердце сильно так в груди Стучит,как будто ждет чего-то, Как будто счастье впереди, И унесла зима заботі!...
1)Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника) 2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.
Весна
Уж тает снег,бегут ручьи,
В окно повеяло весною...
Засвтщут скоро соловьи,
И лес оденется листвою!
Чиста небесная лазурь,
Теплей и ярче солнце стало,
Пора метелей зліх и бурь
Опять надолго миновала.
И сердце сильно так в груди
Стучит,как будто ждет чего-то,
Как будто счастье впереди,
И унесла зима заботі!...