Одного разу прислівник розачарувався у собі. - Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.І вирішив він піти з країни Мови.Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати. Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
Сиза ніч огорнула українське село. Де-не-де палає свічечка в будинках, неначе світлячок. У цей час, після важкої роботи, жінки сідають біля вікна й починають вишивати. Візьме червону нитку й вишиє узор з любов'ю, ніжностю. Бере чорну - з тугою за сином, що пішов у далеку путь до Запорозької Січі. Так, це вишиванка - український національний одяг. Її красота пройшла крізь століття, тому ми й зараз можемо насолоджуватися нею. Говорять, що кожен узор на ній - особливий, має якийсь прихований смисл. Тканина білого кольору, але останнім часом використовують і чорний. У мене й самого є вишиванка, яку я з гордістю ношу.
як, ищ, юг, юг, ик, иськ, ючк, ючк,ик,ик,ик, ик,ик.