Мова тримає докупи, не дає культурі згубитися повністю, бо й сама є її частиною. Люди за своєю природою тримаються собі подібних за різними критеріями: мовою, характером, ментальністю. Мова творить народ. Візьмімо навіть для прикладу Бельгію — частина людей, що розмовляють голандською, вважають себе розумнішими й розвиненішими, ніж французькомовні жителі. А в Нідерландах у той час зневажають бельгійців і південних голандців, бо їхня вимова інша — більш зрозуміла, якщо вже про те йде мова. Або ж більш близький приклад, поділ Вкраїни на захід і схід відбувається хоча б частково внаслідок мовних відмінностей. Групи людей міцніші, якщо їх єднає хоча б така проста річ як розуміння мови співбесідника, не кажучи вже про інші фактори на кшталт політичних поглядів чи релігії.
Ружба — це достатку рiч, сварка — вороговi свято. Друзiв сто — i мало ïх. Ворог — i один — багато. Д. Бiлоус. У будинку людського щастя дружба зводить стiни, а любов утворює купол. У цих словах К. Пруткова образно визначена роль дружби в людських стосунках. Нинi, коли час збiгає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спiлкування, а телебачення подекуди замiнює людське спiлкування — чи актуальнi питання глибоких, вiдданих дружнiх взаємин? Чи не замiщуються цi вiдносини поверховими приятельськими, якi засновуються на спiльностi справ i вiдпочинку? Дружба ушляхетнює життя, ïï шанували та возвеличували мислителi давнини. Дружба, в оцiнцi Аристотеля, — найнеобхiднiше для життя: адже нiхто не волiє жити без друзiв, навiть якби вiн мав усi iншi багатства. Далi вiн роз'яснював: Дружба ле тiльки неоцiненна, а й прекрасна — ми уславлюємо I того, хто любить своïх друзiв, мати багато друзiв — це чудово, а деяким навiть ! здається, що бути хорошою людиною i другом — це одне й те саме.Надзвичайно високо оцiнюється дружба в украïнськiй культурi й ментальностi. Розкриваючи велику силу дружби, Григорiй Сковорода наводить слова Плутарха: Дружба, супроводжуючи життя, не тiльки додає втiхи й чарiвностi свiтлим його сторонам, а й зменшує страждання, i Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радiсним, приємним i милим, коли друг поруч i разом iз вами втiшається. I як би пiдлесник не кував лихо, використовуючи насолоди i приємностi, треба знати, що вiн нiчого радiсного не вносить у дружбу.Сковорода навчав бути обачливим у виборi друзiв. Звичайно, час вносить своï корективи, але такi поняття, як дружба, любов завжди залишатимуться найвищими цiнностями. Вони являють собою якийсь таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радiстю спiлкування, взаєморозумiння, емоцiйно збагачують його. ”' У психологiï поняття дружба визначається як стiйкi iндивiдуально-вибiрковi мiжособистiснi вiдносини, якi характеризують взаємну прихильнiсть ïх учасникiв, взаємнi очiкування вiдповiдних почуттiв та вiддання переваги. Розвиток дружби передбачає слiдування ïï неписаному кодексу, що стверджує необхiднiсть взаєморозумiння, вiдвертостi та щиростi. Вона передбачає довiрливiсть, активну взаємодо взаємний iнтерес до справ та переживань iншого, щирiсть та безкорисливiсть почуттiв. Серйознi порушення кодексу дружби ведуть до ïï припинення, або до поверхових приятельських стосункiв, або навiть до перетворення дружби у ïï проз и лежнiсть — ворожiсть. Найбiльшоï iнтенсивностi досягає дружба в юнацькi роки та в перiод ранньоï зрiлостi, коли вiдзначається виняткова значущiсть вiдносин iз друзями, найбiльша частота зустрiчей i найбiльший обсяг спiльно проведеного часу. При цьому вiдносини мiж друзями наповненi глибоким емоцiйним змiстом i часто зберiгаються протягом усього життя. Дружба виступає iнодi своєрiдною формою психотерапiï. Вона дозволяє висловити потаємнi почуття, якi переповнюють людину, та знайти пiдтримку тих, хто подiляє ïï думки. Для мене друзi мають дуже велике значення. Це найдорожчi люди пiсля батькiв. З ними я завжди можу бути вiдвертим. Разом iз друзями я швидше знаходжу розв'язання будь-якоï проблеми, з ними легше виконувати усiляку роботу, радiснiше проводити вiльний час. Я цiную своïх друзiв, намагаюся не сваритися з ними й допомагати ïм завжди, коли виникає потреба. Тож справдi, як стверджує украïнське прислiв'я, людина без друзiв — що дерево без корiння.
Привет! Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.