Йшовши до школи я раділа що матиму багато друзів і так трапилось, але прийшов момент, коли мені було дуже боляче, але я не смогла нікому роскритись. Я ходила не знаючі куди себе подіти, і моя перва і найкраша вчителька, не сподівано підійшла до мене,обійняла,мені стало так тепло і я почувала себе захищенною,вона спросила мене ,чому я декілька днів не в гуморі,що трапилось? Але і їй я не могла нічого сказати,моя таемниця була повьязана с моїми почутями. Коли пройшов йще один день, прийшовши до школи моя вчителька була дуже засмучена і я спросила чому, відповить її мене зворушилаТому що мое дитя сумуе, мене рідко називали так,тому що рідним було не до мене тато в командировках а мама приходить пізно додому! Татьяно Іванівно посміхнувшись я сказала, я більше не буду вас засмучувати ви мені стали як мама, від тепер ви моя найкраща вчителька!
1. У недобру для серця пору я сказала комусь: "Люблю". 2. Я так давно тягнуся до краси, та лиш тепер посміла попросити: "Навчи мене, ботаніко, роси з пелюсток мрій на землю не трусити". 3. "Роби добро, - мені казала мати, - і чисту, ісовість не віддай за шмати". 4. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба від крапель кришталева мені сказала: "Здрастуй!" - крізь туман . 5. "Важка у вас мова - сказав іноземець- сусід я: брався за неї, але не осилив як слід". 6. Ми діждемось, що прийдуть і напишуть: "Тут був народ і звався Україною". 7. Запитаймо у себе: "Відколи, з якої пори почали українці себе у собі зневажати". 8. "Чи є що золота дорожче на землі?" - у мудреця спитали якось люди. 9. "Дні коротшають так само непомітно, як людське життя." - думала мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю: "Пробач, моя вина". 11. Прийшла любов до мене й тихо "Все тлінне в світі, все це суєта". 12. Тим-то бабуся-покійничка було каже: "Не стає, не стає, моя дитино, таких дівчат і козаків на Вкраїні, як за мого дівування було". 13. "Хіба щось погане приснилося?" - питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. "Ось я йду!" - обізвалась зима. 15. "Ох, голубе, - Лисиця застогнала. - Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть". 16. "Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, - не чаруй і не ваб надаремно". 17. Коли шептав тобі: " Кохаю" - я був, як травень, молодий. 18. Час минає! звикли "ви" казати. 19. "Невже це він співав?" - здивувалася дівчина. 20. "Де ви були? - запитала з тривогою. - Я вже зачекалася" тобі: "Кохаю…", за тебе Богу
Правила на пунктуаційні знаки: усюди, де лапки - пряма мова та знаки при прямій мові. Там, де коми, - складнопідрядні речення та сладносурядні або звертання. Будуть запитання - звертайся, до
