Упродовж років життя Тарас Шевченко залишив нам декілька десятків автопортретів, котрі відрізняються один від одного як технікою малювання, так і створеним образом. Здається, що він весь час пробував зрозуміти сам себе, своє місце в суспільстві, своє ставлення до подій, до людей...Ось дивиться він нас з найпершого авпортрета. А ми на нього. Що хочеться йому сказати? Тарасе, тобі на цьому полотні всього лиш 26 років. І ти уявлення не маєш, якою важкою буде твоя доля, яким тернистим шлях. Шлях, з якого ти не звернеш і від якого не відмовишся, бо не можна відмовитися від власного себе, від ніжної любові до рідної землі, від болю за страждання свого закутого в кайдани неволі народу. Ти ще такий молодий, і незгоди тільки збираються навкруги тебе, щоб на високому чолі мислителя залишити згодом свої сліди. Ти дивишся на нас напружено темними уважними очима, за невеселим виразом котрих стоїть твоє сповнене поневірянь сирітське покріпачене дитинство.. Тоді, коли ти писав цей автопортрет, у тебе був період розквіту надій - тобі купили волю, дали можливість вчитися тому, до чого в тебе був талант - малюванню. Все тільки починалося на тім портеті. Щоб рівно через 20 років завершитися останнім автопортретом. 20 років поламаного життя та повязаних крил. Заборона писати та малювати. Заборона жити і тобі за твій незламний дух та очі, сповнені душі по вінця.
Объяснение:
Відповідь:
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною?
Нещодавно я прочитала твір "Місце для дракона". У ньому розповідалось про дракона Грицька. Це чуйна, добра, сформована особистість, яка попри свою хижацьку натуру, ніколи не зробила нікому зла. Антиподом Грицька виступає князь, який жадає вбити дракона. Такі закони діють у суспільстві, тому посланці князя змушені виконати його наказ.
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною? Звичайно, з його хижацькими поглядами більше схожий на дракона князь. Грицько - миролюбиве створіння, яке пише вірші, тішиться метеликами, виступає проти боротьби. Проте така особистість все ж помирає, адже вона не має сил протистояти злу. У цьому творі перемагає жорстокість в образі князя, а не добро, як заведено у казках.
Пояснення:
Чи впливає погода на настрій? Звичайно! Майже завжди настрій може змінюватися разом з погодою.
Адже коли йде дощ нам може стати сумно. Іноді ми захочемо над чимось подумати. Дощ завжди навіює якісь спогади та думки, згадки. Можна піти на прогулянку під дошем, але тільки в літку, нажаль. А коли сяє сонечко у нас який настрій? Радісний, звичайно. Нам хочеться швидше вийти, вибігти на вулицю. Тільки спека може зіпсувати такий настрій, але це легко виправити прохолодним напоем. І тоді можно робити все що завгодно. Гуляти ,їздити на велосипеді, грати в активні ігри або просто гати за чудовою літньою погодою. Або коли йде сніг та не дуже холодно нам теж кортить вийти на вулицю. Зліпити сніговика, пограти в сніжки. Можна також з`їхати з гори на санчатах, лижах та просто полежати на снігу.
(Якщо треба включиш приклад з життя)
Ось в мені таке було і не один раз. Влітку, минулого року, я з друзяли гралась на вулиці. Нам було дуже весело та цікаво грати в нову гру. Та раптом небо захмарилось. Ми, навіть, не встигли добігти до накриття, як пічалася сильна злива. Вона продобжувалася весь день. Ми звичайно грати на вулиці більше не змогли, а ще трохи прохолодно стало, тому настрій зіпсувався.
Або був ще один протилежний випадок.На початку цієї зими мі поверталися зі школи та обговорювали коли може піти сніг. А то, що це за зима без снігу? І раптом, як за замовленням, пішов сніг. Дуже швидко нападало достатньо для гри в сніжки. Ми одрузу і почали кудати в оди в одного нашвидкоруч сліплені кулькиснігу. Ми грали близько години. Прийшли домому мокрі, замерзлі, втомлені, але задоволені.
Отже, слідуючи з усього вишенапісанного погода і справді впливає на настрій. Можна сказати, що намш настрій залежить від погоди. Адже це наше навколишне середовище.