М: привет карл! Что ты думаешь об образовании на сегодняшний день?
К: привет майк! Я думаю что получение образования на сегодняшний день как и раньше является важным этапом в жизни каждого человека.
М: Ты считаешь, что без хорошего образования не возможно стать успешным человеком?
К: Нет! Я так не считаю. Успех в жизни человека определяется и многими другими факторами: везением, трудолюбием, любовью к своему делу.
М: А как ты сам учился в школе?
К: Я учился плохо. Я был одним из самых худших учеников в школе. И в 16 лет я покинул её.
М: Ну как же тогда тебе удалось стать успешным бизнесменом?
К: Сразу после школы я устроился работать в магазин электротоваров. Я очень много трудился. В последствии я основал свою компанию.
М: Не думаешь-ли ты, что годы потраченные для тебе в школе в пустую.
К: Нет! Я так не считаю! Я часто прогуливал уроки, проводя время в школьной библиотеке. Я увлекался фантастической литературой и много читал про компьютеры. К тому же у меня в школе было много друзей, которыми я до сих пор общаюсь.
М: Чтобы ты посоветовал современной молодёжи?
К: Я бы посоветовал заниматься каждому своим любимым делом. И много трудиться!
Объяснение:
P.S - можна дещо забрати з тексту.
У житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. Ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. У певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.
На жаль, далеко не всі жителі України в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. Яким би не був нинішній національний підйом в Україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. Саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті віддають перевагу саме російській, а не українській мові. Через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. Що ж ми тоді будемо робити? Які будуть наслідки цього? Це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі.
Отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? По-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. Це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. По-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. Крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. Ми втратам і це теж.
Але найголовніше, що всі ми можемо втратити у зв’язку з втратою рідної мови – це українська державність. Ні для кого не секрет, що навіть у сучасному глобалізованому світі є деякі важливі ідентифікаційні речі, які відрізняють одні народи від інших. І в нашому випадку такою річчю є мова. І якщо у нас її не стане, може постати питання: а чим взагалі українці відрізняються від сусіднього великого народу? І за цим впевнено послідує повна втрата державності, тому що внятної відповіді можна і не знайти. Наслідки втрати державності можуть бути надзвичайно серйозними.
Підбиваючи підсумки, хотілося б сказати, що наслідки втрати рідної мови, української мови, будуть катастрофічними для нашого народу. Саме з цієї причини рідну мову слід берегти, розвивати, прищеплювати молоді і як можна частіше використовувати в побуті і де б то не було ще.
Ми всі, тобто люди, що живуть у третьому тисячолітті, звикли до ідеї, що життя є великою цінністю. Але так було не завжди.
Гуманізм та сприйняття людського життя як найвищої цінності є порівняно недавнім надбанням людської цивілізації.
Наприклад, в античному світі з цого високою культурою "зайвих" дітей просто вбивали. Рабів не вважали за людей і теж могли вбити, якщо, наприклад, раб був хворий або старий. Або навіть просто так, бо раб був річчю, а не людиною, і його життя належало власнику. І все це сприймалося у суспільстві як належне.
У Середні віки смерть взагалі була звичним явищем - війни, епідемії, тяжке життя простого люду, нерозвиненість медицини та низький рівень гігієни призводили до того, що у середньому люди тоді жили погано та недовго. Влада вищих класів над нижчими була майже абсолютною: представники дворянства могли вбити залежного селянина, і нічого б їм за це не було. Життя бідної та залежної людини було майже нічого не варте, і це сприймалося у суспільстві як належне.
Навіть у минулому сторіччі було кілька періодів, коли життя мільйонів людей було нічого не вартим. Таким чином, нам дуже пощастило жити в часи, коли життя будь-якої людини вважається цінністю, принаймні у більшості стран світу.