Напишемо текст-міркування на тему "Кого я вважаю своїм другом":
Дуже часто я задумуюсь над питанням справжньої дружби. Кого ж можна вважати своїм другом? Людину, перевірену часом та обставинами. Я вважаю, що друг - це особистість, яка ніколи не зрадить, не стане підводити через заздрощі, а навпаки підтримає словом або ділом. Не варто забувати віддавати другу те, що він дає: тепло, турботу, лагідність.
На щастя, у мене є гарний товариш. Його звати Петро. Я дружу з ним з раннього дитинства. Ми росли разом: вчились ходити, розмовляти, вперше падали, сварились та мирились. Але я впевнений, що на цю людину я можу покластись. Петро - друг, перевірений часом. Я неймовірно щасливий, що маю поряд із собою таку чарівну людину. Сподіваюсь, що я також хороший друг для Петра.
Як працювати з книгою
Роботу з книгою треба розпочинати з ознайомлення з нею. Ознайомлення з книгою розпочинається з титульної сторінки, де, звичайно, вказуються прізвище автора, назва, черговість видання, місто, видавництво і рік публікації.
До початку роботи з книгою також треба ознайомитися з анотацією, передмовою та вступною статтею, примітками й коментарями, словником важкозрозумілих слів, післямовою, біографічною довідкою про автора, покажчиками, списком літератури, резюме, змістом.
Анотація вміщується на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика змісту книжки з вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. Передмови до книг пишуть їх упорядники, редактори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги. Подібну до передмови роль відіграє в книзі вступна стаття. Однак вона, як правило, відзначається більшим, ніж передмова, обсягом і глибшим оглядом тих проблем, які ставляться й розв’язуються в книзі. Її завдання – підготувати читача до ґрунтовного розуміння та засвоєння матеріалу. У наукових збірниках в кінці кожної праці іноді подається резюме – стислий висновок, перелік її основних положень.