Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!
Заварити кашу Всі ми люди і звичайно дуже любимо заварити каші,що означає зробити багато проблем,які ми повинні вирішувати самі.Адже, як кажуть :"Наші проблеми,самі вирішуйте!" Але чи задавалися ви питанням, може людина сама, без до оточуючих людей справитися з її проблемою? На моб думку, ні. Ми не знаємо, яка є людина ,в душі,що в неї на серці. Адже, ми знаємо, що всі люди різні, з цього робимо висновок, що у кожної людини певна психологічна і моральна межа. Тому, допомагайте людям вирішувати їх "зварену кашу" ,бо ви не знаєте, якими наслідками може це обернутися до творця каші. Отже, пам'ятайте,ми всі варимо кашу,щоб життя було трішки легше, допомагайте одне одному проходити різні важкі життєві обставини. "Як ви до людей, так вони до вас!" Але не буду спорити,краще взагалі не варити кашу, а вирішувати все поступово.
Когда других цветочков нет,
Весны все терпеливо ждут,
А он – под снегом, тут как тут! (Подснежник)
Даже ночью муравьишка
Не пропустит свой домишко.
Пусть дорожку до зари освещают фонари.
На больших столбах подряд
Лампы белые висят . (Ландыши)
У занесённых снегом кочек,
Под белой шапкой снеговой,
Нашли мы маленький цветочек,
Полузамёрзший, чуть живой.
(ответ: подснежник)