ответ:
здавна люди на землі цінували чесне, щире, правдиве життя. тому нам треба утримуватись від поганих вчинків, бо зло, як відомо, довго не забувається, а добро помножує добро. щоб люди вас поважали, люб’язно ставились до вас - ніколи не забувайте і завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості: ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставились до вас.
доброта – чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро. «добре слово, що ясний день», - говорить народне прислів’я. ним можна виразити що завгодно : про що думаєш, чого хочеш. треба тільки вміти ним користуватися. добре слово – ключ, яким відкривають серця.
людям потрібно вчитися ніжності і доброти, піклуватися про інших, співчувати тим, хто в скрутності, їм словом і ділом. якщо людина добра, то з нею хочеться говорити, сміятися, бо її всі поважають і люблять.
я хочу, щоб людські обличчя були осяяні доброю усмішкою, щоб думки, спрямовані на добрі справи, ніколи не черствіли.
лише добро врятує світ!
краса людської душі – доброта
освітлює дивним промінням людину.
відома ця істина й дуже проста –
добро накопичуй у серці невпинно!
від сонця візьми промінець доброти
в долоньки свої – хай в них сонечко буде.
з любов’ю і ласкою в серці рости
і хай доброта розцвітає повсюди.
найкращі у серці плекай почуття,
щоб щирість і щедрість у ньому дзвеніла.
і людям даруй усміх свій, співчуття,
бо в цьому – велика є сила!
ответ:
моя вулиця
я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.
вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.
объяснение:
