М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір на тему : чому кожна людина відчуває щастя по своєму?

👇
Ответ:
strongbbt
strongbbt
02.03.2020
ЧОМУ КОЖНА ЛЮДИНА ВІДЧУВАЄ ЩАСТЯ ПО-СВОЄМУ? Безперечно, не знайдеться, мабуть, людини, яка б не чула слова щастя. Воно є загальновживаним і, здається, таке зрозуміле. Проте варто лише спробувати витлумачити його, як виявиться, що це не дуже просто. Чому? Мені здається, так відбувається через те, що поняття щастя стосується духовного світу людини. А скільки людей — стільки і світів! Тож зрозуміло, що кожен витлумачуватиме щастя по-своєму. Для когось — це задоволення, утіха; для інших — добробут, для третіх — гарна і дружна сім’я. Хтось щастя розуміє як удачу, талан, інші — як радість. Прикладом того, що кожен уявляє щастя по-своєму, є мої друзі. Наприклад, я відчуваю себе безмежно щасливою людиною тоді, коли дивлюся свій улюблений серіал для підлітків. Коли мій однокласник не вивчив уроку і його не спитав учитель — він теж щасливий. А мій старший брат не уявляє себе щасливим без успішної кар’єри. Отже, справжнє щастя приходить тоді, коли людина навчиться жити в ладу із собою, коли її не мучать докори сумління. Як стверджує народна мудрість: «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» .
4,7(57 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
foward11
foward11
02.03.2020
Маємо душу

Є така притча. Повінь на Закарпатті. Чоловік прокинувся у своїй хаті тоді, коли вода сягнула печі, де він міцно спав. Поліз на горище, вибрався на дах. Почав благати Бога: “Господи милостивий і милосердний, порятуй мене!”

Підпливли рятувальники на човні.

-        Дядьку, перелізайте в човна!

-        Я почекаю, мене Бог порятує.

Вода прибуває. Чоловік молиться. Вдруге й утретє підпливали рятувальники, але він знову відмовився. Врешті вода сягнула горла, рота, очей. Утонув.

Коли його душа постала перед Богом, вона спитала:

-        Чому Ти не врятував мене?

-  Я тричі хотів тебе порятувати, посилаючи човна, - відповів Бог. – Ти відхилив мою поміч.

Ця притча стосується й нашої Вітчизни. Господь подав Україні свого рятівного човна.

Мусимо пам’ятати: Бог прихильний-таки до України й українців. Адже наперекір багатьом трагедіям і потрясінням ми збереглися як повноцінний і самобутній народ, а не якесь напівзабуте плем’я.

Після багатьох воєн у нас збереглися Софія і Києво-Печерська лавра, збереглося багато давніх ікон, наділених чудодійною силою.

Ми маємо сотні тисяч унікальних пісень, неповторне мистецтво писанкарства, вишивання, різьблення, дерев’яної архітектури, народного живопису. Маємо рідкісної енергетики і веселого зухвальства народні танці. Маємо мудрий і делікатний гумор. Маємо свою оригінальну культуру.

Отже, маємо Душу. Її не заперечить ніхто. Найлютіший наш ворог не заперечить
4,5(71 оценок)
Ответ:
omtanya
omtanya
02.03.2020
Твір-опис процесу праці «Я готую улюблену страву»

Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.

Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.

Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.

Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.

Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!



Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=926#ixzz4Roi0Rb4u
4,6(37 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ