- Привіт, Андрійко! - Добридень, Соню - Як твої справи? - Та щось не дуже - Шо ж трапилось, - запитала здивована Софія - Та не можк вивчити ці дієприкметники! - відповів розлючений Андрійко - А чого? Може тебе на було на уроці? - Та був я на уроці, тільки не зрозумів нічого! Навіщо взагалі нам порібні ці дієприкметники? Наче українці без них не проживуть! - сказав Андрійко - Як це не потрібні? Дієприкметники - може, і не найважливіша частина речення, але теж має своє місце. За до дієприкметників з залежними від них слосами ми можемо ускладнювати речення і робити його більш виразним та милозвучним. - Яка мені різниця до милозвучності? - Як це? Хіба не хочеш, щоб в твоїх реченнях була довершена і красиво виражена думка? Не дарма ж нашу мову називають соловїною... - А, може, ти й маєш рацію. - Звичайно ж! - вскрикнула Софійка - Ну, може, ти мені до розібратись з цією темою? - З задоволенням - Дякую!
- Синку, сьогодня ти маєш до мені прибрати в квартирі - А що я маю зробити? _-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил. - Матусю, це забагато для мене! - Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато? - Ну мамо! - Що? Що таке? - Давай я тільки пил повитираю. - Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш! - Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити! - Ось і домовились! До речі, стосовно посуду... - Мамо! - Гаразд, не треба. - Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти. - А уроки коли робитимеш? - Ввечері. - Гаразд, ставаймо до роботи.
