Це моє ставлення до мами. А ви самі вирішуйте, підійде - чи ні. Для мене мати - найрідніша у світі людина. Коли тобі погано, ти приходиш до мами. Всі свої радості, перші хвилювання, проблеми ти переживаєш з нею. Вона ніколи тебе не покине, заспокоїть у скрутну мить. Але буває так, що ми дуже злі на неї, через усілякі дурниці. Ми просто її не розуміємо. Буває й таке, що ображаємо її, говоримо погані слова, і через це у неї болить сердце. Звичайно ми поважаємо материнство, але іноді не хочимо просто подякувати мамі за все що вона зробила. Буває й таке, що ми зневажаємо слово Мама. Тому вас, ловіть себе на цій думці, і більше такого не кажіть.
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
[м о л о т' б А ], [п р О з' б а], [а н е г д О т], [с А д ж а не ц'], [п і д з в' І т н и й]