Як гарно вночі,Взимку.Небо сіро-рожеве,після снігопаду.На полях,в лісах,на узбіччях затишно влаштувався сніг.Під невисокою ялинкою ледь-ледь землю..У місті світло,від сліпучо-білого снігу.Несамовито біжить хлопчик Максим до хати.Він нарешті зліпив сніговика.А яке ж це щастя для дитини!Он чимдуж поспішають люди до домівок.Холодно...Проте довкола дуже гарно.Знов іде сніг...На стріхи падають сніжинки.Такі маленькі,візернучасті,дивовижні.Хто ж створив таку дививижу?Звичайно,Пані Зима-біла панна,королева цього сезону.Саме вона вирішує,коли буде йти сніг,а коли ні. Зима-дивовижна пора.Хоча вона наступає лише один раз на рік,проте змінює наш настрій докорінно...
Одного разу ми здрузями здійснили екскурсію на художню виставку, яка відбулась декілька тижнів у німецькому містечку Баден.Там були представлені твори сучасних художників. Там можна було зустріти як модерністські,реалістичні, так і реалістичні і романтичні жанри. Особливо мене вразила картина відомого модерністського німецького художника Отто Керера "Сон". На картині було зображено казковий дивовижний світ. Яскрава гама кольорів, значне насичення різноманітними об`єктами, жуже вразили мою уяву. Побачивши цю картину, я ніби повернувся назад у дитинство, я одразу ж згадав свого старого прадіда, він чимало розповідав про свої подвиги молодості, про страшний період Великої Вітчизняної війни, про свій героїзм, про щасливі радянські часи.Була уту і картина в стилі радянського соціалізму. Російський художник Степан Волохов у своїх картинах об`єднаних спільною назвою" Смути за минулим часом"(оригінал: грусть о нашем він відобразив щасливу безтурботну родину, мужнього і сильного труженика, працьовиту селянку, в одній з картин було відображено візит вождя(Сталіна) до Києва, ця картина була настільки гарно написана, що я на мить відчув себе присутнім на цьому параді влаштованому в честь приїзду Сталіна до Києва.Не менш мене вразили картини і нашого художника з Полтавщини,Віталія Літовку. Він продемонстрував чудові картини в стилі реалізму. У нього було чимало натюрмортів, його натюрморт "Лубенські яблука" дуже мене вразили своєю реалістичність, вони були як справжні, і лише впритул наблизившись до картини, можна було зрозуміти, що вони намальовані. Була в нього представлена і символістська картина. Картина "Козак на роздоріжжі" символювало тяжку долю нашої країни, яка постійно стояла перед вибором. Дійсно, і зараз така складна у нас ситуація(вибір між ЄС та ТС). Я навіть замислився:А що думає з цтого приводу митець?Як раптом побачив наступну картину "Русь"де він зобразив росіянина, українця й білоруса. Я мая аналогічну думку, оскільки ми всі-братні народи і тому повинні триматися разом... Я не лише відвідав виставку, я доторкнувсь до краси сучасного мистецтва, збагнув його сутність, духовно збагатився. Ця виставка була незабутньою і залишиться надовго у моєму серці.
