- Я хочу сдать книжки, которые уже прочитала. Они мне больше не понадобятся.
- Так, посмотрим, что тут у нас.. . Ага, Иван Тургенев, "Отцы и дети" 1862г... А вторая книга?
- Вот, возьмите. Это книжка рассказов Салтыкова-Щедрина. Нам их по школьной программе задавали читать. А "Отцы и дети" я взяла сама.
- И как, понравилось тебе?
- Мне очень приятно читать Тургенева. Такое чувство, будто слышишь голос писателя, и он сам тебе читает вслух. Вот как хорошо написано. А второй автор мне не понравился.
- Таня, ты хочешь взять еще какую-то книжку?
- Да, чуть не забыла! У Вас есть “Занимательная биология для детей”?
- Есть, конечно. Вот она. Автор-составитель Л. Мохина. Тебе этот автор нужен?
- А мне автор неважен. Мне главное, чтобы интересно рассказывали! Я беру эту книжку.
- Хорошо, записываем. Ты помнишь, что должна нам еще одну книжку?
- Да, помню, "Занимательная математика".Но она мне пока нужна. Мы проходим сейчас на уроках разные интересные темы, и они как раз есть в этой книжке.
- Хорошо, Танечка! До свидания, приходи еще!
- Конечно, обязательно приду! До свидания, Наталья Ивановна!
Краса природи України - в чому вона? Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї? Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Чистим блиском сліплять очі під блакитно-бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають кожну твою клітиночку. Душа народжує пісню, і ти раптом розумієш, що мелодію до неї творять дзвінкі потоки великих і малих річок. Вони розкинули свої срібні стрічки серед зелених дібров, серед квітучих степів, у сивих горах. Вдень купається в них сонячне проміння, а вночі зірки милуються в них своєю красою. Квіти... Як їх багато на моїй землі! Вони скрізь: і біля охайних осель, і на нивах, і на білих рушниках. Мені навіть здається, що слова "квітка" і "Україна" - це синоніми, бо такої квітучої землі, мабуть, нема ніде. З ранньої весни лунають над цим квітучим багатством пташині пісні. Прорізують повітря стрижі та ластівки, поважно пливуть лелеки, неначе граються з морськими хвилями чайки... А соловей, пташиний цар, став беззаперечним символом української мови. ...Україна за світовими стандартами - країна не дуже велика. Але, на мою думку, її можна порівняти з безцінним діамантом в оточенні земель інших країн. Діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. І якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу - і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром і щастям.
