У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
2. Колись я шла зі своїм другом. Ми говорили про усе що приходило у голову. Мені стало нудно. Я побачила річку. Я запропонувала другу пройтись біля річки. У мене була идея, я хотіла його штовхнути у воду. Ми підійшли до річки. Він раптово схватив мене за руку. Я дуже боялась, що ж він зробе? Він дуже пильно дивився до мене у очі. На мені була нова блузка, я думала що він мене кине у воду та блузочка замаститься. Я любила його, але я не вважала що він любить мене. Він підійшов і поцілував мене. Це був перший поцілунок. А ще, мені просто пощастило що він не кинув мене у воду.
смі-яв-ся - 3 склади, наголос на 2й склад
(с м' і й а в с' а) ( - = . = . - = . ) - 8 звуків