В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
мій улюблений герой з твору м. вінграновського «сіроманець» – хлопчик сашко. він дуже сміливий, розумний, добрий за
вдачею. його відчайдушність проявляється у сильній дружбі із вовком сіроманцем.
чесний і справедливий сашко кидається на сіроманцю навіть вночі. у
цьому випадку проявляється його справжня відданість.
хлопець не був готовий відмовитися від такої небезпечної дружби з хижаком. і,
незважаючи на те, що батьки були проти приятелювання сашка з сіроманцем, малий
все одно був поряд із товаришем.
сашко має на меті не тільки захистити сіроманця від смерті та неприятеля, а
й вилікувати йому око. для цього він відправляється до одеси на пошуки лікаря. отже,
сашко із твору м. вінграновського – втілення ідеального друга.
[Г р і й е т *знак м'якшення* с *знак м'якшення* а]