Цієї суботи ми ходили до зоопарку. Там стільки всього цікавого! Ми каталися на поні та їли смачне морозиво. Ще ми бачили шимпанзе. Він такий смішний! Шимпанзе бігав по клітці і щось кричав. Ми помилувалися ним і пішли далі. Підійшли до кліток з папугами. Найкращим був какаду. Крильця блакитного кольору, а сам він білий, очі — темно-карі. Пройшовши далі алеями зоопарку, ми наблизились до вольєру з кенгуру і побачили, як маленьке кенгурятко виглядало із сумки своєї мами-кенгуру; Воно таке кумедне! Приємно було дивитися на таких величавих тварин, як зебу. Нас також вразила своїм виглядом маленька пташка. Яка вона чудова! Така маленька, тиха, нікому не заважає, це пташка колібрі. Мені дуже сподобалося у зоопарку. Там тихо, затишно. У тварин великі чисті вольєри, де вони себе відчувають вільно, спокійно. Це був найкращий день відпочинку! Спілкування з живою природою завжди приносить людині насолоду, привчає дивитися на «братів наших менших» добрими очима, виховувати в собі такі почуття, як милосердя, співчутливість, бажання захистити, до ти.
Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.
